Нове приміщення Тернопільського держархіву добудували через 27 років

Державний архів Тернопільської області нарешті переїжджає в нове приміщення. На цю подію чекали 27 років.

Як повідомиляє IA ZIK з посиланянм на прес-службу облдержадміністрації, тепер архів діятиме на вулиці Карпенка. Минулого тижня сюди почали перевозити матеріали та техніку, облаштували реставраційну майстерню.

 

Невдовзі у нове приміщення доставлять архівне сховище. За інформацією голови облдержадміністрації Степана Барни, переїзд завершать до середини березня. 

Нагадаємо, нове приміщення для Державного обласного архіву Тернопільщини розпочали будувати ще у 1991 році, проте згодом припинили через відсутність фінансування. У 2015 році роботи відновили.

До цього часу архівна документація містилася в приміщенні монастиря Тернопільсько-Зборівської архиєпархії Української греко-католицької церкви. 

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.