В Інтернет виклали збірник документів про насильство над цивільним населенням в 1941-1944 роках

Збірник документів "Насильство над цивільним населенням України. Документи спецслужб. 1941-1944", підготовлений українськими й німецькими істориками, можна вільно завантажити на сайті Інституту історії НАН України.

Книга обсягом 752 сторінки вийшла наприкінці 2018 року в співпраці Інституту історії НАНУ, Гейдельберзького університету ім. Рупрехта і Карла та Галузевого державного архіву СБУ.

Як зазначено в анотації, у збірнику публікуються документи нацистських та радянських спецслужб з проблем насильства над мирним населенням України часів німецько-радянської війни.

 

Донесення айнзацгруп, уперше перекладені українською мовою, документи органів НКВС УРСР дають можливість реконструювати механізми насильства та масові вбивства цивільного населення, знищення євреїв та ромів у ході Голокосту, хворих у психічних лікарнях, дітей, інвалідів у трудових колоніях та інтернатах, що здійснювалися на території України нацистами та їхніми союзниками.

Переважна більшість документів, опублікованих у виданні, вводиться до наукового обігу вперше. Авторами супровідних текстів, коментарів та укладачами документів були Валерій Васильєв, Наталя Кашеварова, Олена Лисенко, Марія Панова, Роман Подкур.

Збірник є результатом дослідницького проекту "Цивільні жертви на Східному фронті Другої світової війни", що був фінансований Фондом Фольксваген.

Завантажити книгу можна на сайті Інституту історії України за посиланням.




Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.