Одеса відзначила 75-річчя вигнання нацистських окупантів з міста. ФОТО

З нагоди 75-річчя звільнення міста від нацистських окупантів біля 500 одеситів поклали квіти до пам'ятника Невідомому матросу на Алеї слави, що в парку ім. Тараса Шевченка.

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

"75 років тому Одесу було звільнено від загарбників. Це пам'ятний день для для жителів міста, вітаю одеситів", - сказав після покладання квітів мер Одеси Геннадій Труханов.

 Фото: Ніна Ляшонок
 Фото: Ніна Ляшонок

В урочистій церемонії також взяли участь голова Одеської облради Анатолій Урбанський, заступник голови облдержадміністрації Сергій Колебошин, керівники військового гарнізону, представники духовенства та громадськості.

В акваторії Одеського порту з цієї нагоди на воду спустили вінки на воду з бронекатерів ВМС ЗС України.

 Фото: Ніна Ляшонок
 Фото: Ніна Ляшонок

На Приморському бульварі вранці відкрили фотовиставку "Одеса. 1941-1944", а о 16.00 почався фестиваль духових оркестрів "Весняна Одеса" .

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.