АНОНС: У Києві презентують видання про Карпатську Україну

Мова йде про працю «Закарпаття в боротьбі», одного з учасників Визвольних змагань 1917-1921 років підполковника Армії УНР Антіна Кущинського.

Про це повідомляє Книгарня "Є".

 

Серед низки цьогорічних ювілейних дат – події 80-літньої давності на Закарпатті є знаковими в українському державотворенні. З нагоди відзначення цієї річниці перевидано унікальну книгу спогадів підполковника Армії УНР Антіна Кущинського "Закарпаття в боротьбі".

Книга мала лише одне видання 1981 року в Буенос-Айресі накладом 750 примірників і залишалась одним з найрідкісніших видань про боротьбу закарпатців за незалежність України.

Спогади містять опис подій, що відбувались до Другої світової війни на Закарпатті та низку живих свідчень про діяльність та вчителювання Антіна Кущинського у селах Заріччя, Ясіня, Кваси та інші.

Під час боротьби   Карпатської Січі Кущинський був командиром Гуцульського кошу. В Рахові потрапив у полон, перебував у концентраційному таборі Варіо-Лопош в Угорщині разом із Василем Ґренджою-Донським, Іваном Климпушем та ін.

Подальша доля автора мала всесвітню географію від Німеччини, Парагваю до Чикаґо. Він став одним із визначних діячів української діаспори та залишив по собі чималий науково-історичний здобуток. Але серце своє та найтепліші спогади він залишив на Закарпатті.

У книзі Антін Кущинський рясно цитує патріотичні вірші знаних українських поетів Закарпаття – безпосередніх учасників згаданих подій.

Учасники:

Вахтанг Кіпіані, український журналіст, публіцист, історик. Головний редактор Інтернет-видання "Історична правда", однойменного тележурналу на каналі ZIK, викладач магістерської програми з журналістики Українського католицького університету у Львові та кафедри PR у Національному університеті "Києво-Могилянська академія", засновник Музею-архіву преси.

Станіслав Федорчук, український політолог, публіцист, книжковий оглядач, випускник історичного факультету Донецького університету ім. В.Стуса, автор книги "Демонтаж лицемірства", голова Правління громадської організації "Українська народна рада Донеччини та Луганщини". Нагороджений відомчою нагрудною відзнакою СБУ "Хрест доблесті" ІІ ступеня (2009), лауреат Премії ім. Якова Гальчевського у номінації "За публіцистичну діяльність" (2014).

Час: 19 квітня, п’ятниця, 18.30

Місце: Книгарня "Є", вул. Лисенка, 3

Вхід вільний

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.