"Чорні археологи" розграбували ольвійське городище — пам'ятку національного значення

Пам’ятку археології національного значення — "Античне городище Скелька-1" довели до археологічної катастрофи, заявляють херсонські краєзнавці.

"Нині віддалене від населених пунктів урочище "Скелька" є об'єктом посиленого інтересу скарбошукачів. Значна частина території спотворена грабіжницькими розкопами і, фактично, втрачена для науки. Сучасний стан пам’ятки археології національного значення не можна оцінити інакше як археологічну катастрофу", — цитує "Фейсбук"-сторінку Херсонської обласної організації Національної спілки краєзнавців України Укрінформ.

Як зазначається, до катастрофи призвело варварське нищення "чорними археологами" унікального об'єкту культурної спадщини.

 Усі фото:  Херсонська обласна організація Національної спілки краєзнавців України

"Пам'яткоохоронні установи не володіють достатніми ресурсами та можливостями для організації захисту пам'ятки від остаточного знищення, а представники правоохоронних органів під різними приводами уникають зустрічі з "чорними археологами", — констатують в облорганізації НСКУ.

 

Нагадаємо, постановою Кабінету Міністрів України № 929 від 10.10.2012 р. пам’ятка "Античне городище Скелька 1" була включена до Переліку пам`яток культурної спадщини національного значення Херсонської області, занесених до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

Свого часу це античне городище входило до оборонної системи Ольвійської держави. Пам'ятка є багатошаровою, наявні археологічні знахідки дозволяють простежити тут життя населення від другої половини VI cт. до н. е. до III ст. н. е.

Отримана в результаті дослідження пам'ятки археологічна інформація стала вагомим внеском у джерельну базу вивчення античної історії території сучасної України.

 

Колекції знахідок зберігаються в Інституті археології НАН України, Миколаївському та Херсонському обласних краєзнавчих музеях.

Городище в 1895 році відкрив Віктор Гошкевич, який у 1909 році провів тут перші дослідження.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.