Ушаков чи Говард? Про історичну пам'ять Херсона

Ім'я Ушакова - це сталінська модель Російської імперії. Зберігаючи сталінський імперський топонім, ми поза волею зберігаємо сталінські імперські міфи

 

Деякий час тому я підняв питання про доцільність повернення центральному проспекту Херсона імені Джона Говарда.

З 1947 року цей проспект носить ім'я Ушакова.

Навколо Федора Федоровича Ушакова створено безліч радянських міфів. У Херсоні їх особливо багато.

Живуть міфи про те, що Ушаков будував кораблі в нашому місті, рятував херсонців від чуми. Іноді навіть чую, що Ушаков будував Херсон. Все це вигадки радянських пропагандистів. Саме, радянських.

Нагадаю, що місцеве самоврядування Херсона в той час, коли воно було відносно вільним, тобто до комуністичного перевороту, назвало одну з центральних вулиць нашого міста на честь англійського філантропа Джона Говарда.

У нашому місті, не найкращому і не передовому, був створений культ шанування Джона Говарда, дивака-англійця, який приїхав до нашого міста наприкінці XVIII століття і помер, рятуючи херсонців.

Через приблизно років тридцять - сорок після смерті Говарда (!) херсонці зібрали гроші і побудували обеліск в його честь.

Обеліск, на щастя, зберігся.

 

Потім, ще через років сімдесят (!) назвали в його честь вулицю. Ім'я цієї вулиці (Говардівська) старожили називали ще навіть на початку 90-х років ХХ століття замість проспекту Ушакова (що зовсім дивно).

Це справжній народний культ особистості. Його радянські комуністи спробували знищити.

І вулицю Говардівську в 1947 році переназвали на честь адмірала Ушакова. До цього Ушакова мало хто пам'ятав в нашому місті, знав і шанував в Херсоні. Ушаков був радянської вигадкою. Навіть пам'ятник Ушакову ліпили не з вигляду справжнього Ушакова, а з актора, який грав його роль в однойменному радянському фільмі.

Про цю байку люблять розповісти херсонські краєзнавці: автор скульптури Ушакова приніс ескіз тодішньому першому секретарю обкому. І той розкричався, мовляв, що Ви мені принесли! Кожна радянська людина знає, як виглядає справжній Ушаков - як лауреат сталінської премії артист Іван Пєрєвєрзєв. Довелося скульптору переробляти адмірала.

І, тепер, найголовніше: ім'я Ушакова з'явилося в 1947 році на карті Херсона невипадково.

Саме в цей період в СРСР перемогла концепція відродження російської імперської величі.

Цілком зрозуміло, що ім'я Ушакова - це сталінська модель Російської імперії. Зберігаючи сталінський імперський топонім, ми поза волею зберігаємо сталінські імперські міфи.

На жаль, сьогодні ім'я Ушакова стало ще одним з центральних постатей так званого "русского мира".

Мощі Ушакова
Мощі Ушакова

Ушаков канонізований Російською православною церквою. Останки його тіла відкопали і постійно тягають на військово-морські свята в Росії.

Шматки його тіла постійно приймають якісь військові паради в Росії.

Я думаю, що настав час повернути Херсону його справжній історичний топонім - вулицю Говардівську.

Радомир Мокрик: Пам'яті Віктора Карта

25 липня на 96-му році життя помер всесвітньо відомий шаховий тренер, засновник Львівської шахової школи Віктор Карт.

Роман Маленков: Національне військове меморіальне кладовище: граніт чи пісковик?

Більшість козацьких хрестів України із пісковика. Найстаріший український хрест має вже вісім століть віку - хрест на могилі Клима Христинича, дружинника короля Данила. Стоїть він біля Зимного. Граніту раніше ніколи не було. Хоча маємо і об'єктивну причину - його просто значно складніше було добути.

Юрій Юзич: Перша українська адвокатка - пластунка Віра

Нещодавно "Історична Правда" публікувала текст Івана Городинського про першу українську адвокатку. Ольгу Ельвіру Люстіґ-Ганицьку можна вважати першою українкою, яка професійно практикувала право на Галичині у 1930-х роках. Після публікації групі істориків та дослідників історії Пласту вдалося з'ясували, що Ольга Ганицька була пластункою. Відтак, дізналися звідки вона була родом, в якому середовищі зростала та як склалася її доля після Другої світової війни.

А. Королівський: Аркадій Животко: чужий в Росії, забутий в Україні

Про нього не знають ані харків’яни, ані мешканці Кам’янця -Подільського, Києва, Ужгорода, що в їх містах жив і працював патріот і журналіст Аркадій Животко. Росія захоплює нашу історію, наші землі. Чому б нам не дати гарну відповідь вшануванням хоча б меморіальною дошкою Людини з крайньої межі етнічно українських земель?