АНОНС: Лекція «Версальський початок імперського кінця»

Після завершення Першої світової війни у 1918 році розпочалася корозія світового колоніального устрою. Версальско-Вашингтонську систему 1919 року як початковий етап деколонізації та докорінних змін у європейських імперіях пропонує обговорити історик Єгор Брайлян.

Після завершення Першої світової війни у 1918 році почалася розробка нового світоустрою, який отримав назву Версальсько-Вашингтонської системи.

Помітним у цих процесах залишався колоніальний фактор. Адже тоді значну частину світу складали імперії, і перші повоєнні роки відзначилися активізацією національно-визвольних рухів народів Азії та Африки. Навесні 1919 року відбулися суспільно-політичні заворушення в Єгипті, Індії, Китаї, Кореї.

 

У Європі за лічені місяці на уламках Австро-Угорщини, Османської та Російської імперії виникли національні держави. Через два десятки років східноєвропейські чвари стануть однією з передумов вже нової світової війни. А 1919 рік став часом створення якісно нових засад ведення зовнішньої політики, заснованих на ідейних постулатах американського президента Вудро Вільсона.

Нові принципи, серед яких право націй на самовизначення та заборона таємних домовленостей заклали основи сучасного міжнародного права. Зусиллями держав Антанти було створено міжнародну організацію, яка мала зупинити подальшу військову загрозу - Лігу Націй.

Проведення Паризької мирної конференції та підписання Версальського мирного договору супроводжувалися прагненням колоніальних народів отримати представництво на міжнародній арені. Розпочалася корозія світової колоніальної системи, заснованої на вищості європейців над східними суспільствами.

Враховуючи 100-річчя від тогочасних подій, розгляд Версалю 1919 року як початкового етапу деколонізації та докорінних змін у європейських імперіях є актуальною темою для публічного обговорення.

Про події столітньої давнини розповість на лекції історик, редактор блогу Toynbee Prize Foundation Єгор Брайлян.

15 червня, субота, 14.00

Місце: Національний музей історії України (Київ, вул.Володимирська, 2, 4 поверх).

Організатор: проект "LIKБЕЗ. Уроки історії".

Вхід за музейним квитком вартістю 10 грн.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.