Бригада морпіхів та військово-морський ліцей отримали імена на честь адміралів українського флоту

Під час робочого візиту до Одеси президент України Володимир Зеленський присвоїв почесні найменування 36 окремій бригаді морської піхоти і Військово-морському ліцею, передислокованому у 2014 році із Севастополя до Одеси

36 ОбрМП присвоєне імя контр-адмірала Михайла Білинського, а ліцею – віце-адмірала Володимира Безкоровайного, повідомляє Радіо Свобода.

Бригаду сформували у 2015 році на базі кількох військових частин, виведених із окупованого Криму. Після доукомплектування та бойового злагодження бригада була переміщена у зону проведення військової операції в Донецькій та Луганській областях.

 
Михайло Білинський (ліворуч)
Вікіпедія

Військово-морський ліцей у 2014 році був передислокований із Севастополя, де працював з 2009 року. 

День флоту в Україні відзначають у першу неділю липня з 2015 року.

ДОВІДКА:

Михайло Білинський (1883 – 1921) –  уродженець сучасної Полтавської області, учасник Першої світової війни у складі російського флоту. З кінця 1917 році працював у секретаріаті морських справ Центральної Ради, з 28 квітня 1918 року – начальник Головної військово-морської господарчої управи Морського міністерства УНР (згодом – Української Держави).

В. о. міністра морських справ УНР (25 грудня 1918 – 24 квітня 1919), начальник дивізії морської піхоти (з 25 травня 1919). Начальник Морського Генерального штабу УНР (з 10 жовтня 1919), міністр внутрішніх справ УНР (з травня 1919 по жовтень 1920 і протягом 1921 року).

Взяв участь у Другому Зимовому поході Армії УНР. Під час важкого бою під с. Малі Міньки, нині Народицького району Житомирської області, 17 листопада 1921 року Волинська група повстанської армії потрапила в оточення кінноти 9-ї дивізії Григорія Котовського. Аби не потрапити в полон до червоних, Білинський застрелився.

На флоті УНР Михайло Білінський мав звання старшого лейтенанта. Уряд УНР в екзилі посмертно підвищив його до рангу контр-адмірала.

Володимир Безкоровайний (1944 – 2017) – віце-адмірал, кандидат військових наук, командувач Військово-морських сил України (1993 – 1996). Народився в Умані. З 1962 по 1993 рік служив на радянському, згодом російському флоті. Закінчив Каспійське вище військово-морське командне училище ім. С. Кірова (1967), Вищі спеціальні ордена Леніна класи ВМФ (1974), Військово-морську академію ім. А. Гречка (1984), Військову академію Генерального штабу РФ (1993). Командував частинами атомних підводних човнів Північного флоту ВМФ СРСР. 

 
Володимир Безкоровайний
intermarium.com.uА

Після розпаду СРСР віце-адмірал Безкоровайний відмовився від високих посад на російському флоті й повернувся до України. На посаді командувача Військово-морських сил України доклав великих зусиль для їх розбудови, брав участь у розподілі Чорноморського флоту між Україною та Росією, організовував участь українських кораблів у міжнародних навчаннях. 1996 року як командувач Військово-морських сил призначений заступником міністра оборони України.

Звільнився з посади командувача, заявивши, що виконав програму розбудови Військово-морських сил незалежної України. З 1998 року – у відставці.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.