На Львівщині в могильнику археологи знайшли рештки давніх людей із різних племен

У Сокальському районі Львівської області археологи копають могильник, якому майже 2 тисячі років. А поруч знайшли поховання, яке датують VII століттям до нашої ери.

Два роки тому завдяки місцевим мешканцям праівники Винниківського історико-краєзнавчого музею та науковці кафедри археології Львівського університету ім. Івана Франка  розкопали могильник германських племен І-ІІ ст. н. е.

Тоді археологи знайшли мечі, кераміку та ритуальний казан із металевими головами представників германського племені свебів, повідомляє сайт "Сокаль і Сокальщина" з посиланням на ZAXID.net.

Цьогоріч дослідники продовжили розкопувати той же могильник. І вже знайшли 9 поховань еліти і простих людей. Але науковців здивувало, що поховані в один період особи належали до різних племен.

"Ми маємо своєрідну культурну мішанку: германців свебів, Пшеворської культури, але найцікавіше, що так само в цих похованнях маємо матеріали західнобалтського походження – це племена, які жили на західному побережжі Балтії і досить віддалені від нашої території", – розповідає керівник експедиції, доцент кафедри археології Ярослав Онищук.

Чи ці люди об`єдналися заради спільного військового походу, чи була інша причина такої мішанки, вчені наразі з`ясовують.

За кілька десятків метрів далі розкопали ще одне поховання, значно давніше, з І тисячоліття до нашої ери.

"Це кремаційне поховання, частково порушене, поховання з керамікою, яка датується VII-VI століттями до н. е., це так званий, передскіфський час", – пояснює Ярослав Онищук.

Знахідки цьогоріч не такі багаті, як рік-два тому, але все ж археологи мають чим потішитися.

"Вдалося знайти кераміку культури лійчастого посуду доби енеоліту. Це характерна для цієї культури ручка у формі такого баранчика. Доба енеоліту – це приблизно 3 тисячі років до нашої ери", – розповів працівник Винниківського історико-краєзнавчого музею Володимир Сидорович.

За його словами, в орному шарі відшукали залізну шпору кінця ІІ століття нашої ери, тобто пізньоримського часу, що є добрим датуючим матеріалом.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.