Багатогранний учений. УІНП привітав із Днем Незалежності роликом про автора Державного Гімну. ВІДЕО

До Дня Незалежності України Інститут національної пам’яті спільно з Bober Studio Film презентує яскравий ролик про Павла Чубинського, який демонструє усю багатогранність таланту вченого.

Цього року Україна відзначила 180-річчя з дня народження відомого фольклориста, етнографа і громадського діяча Павла Платоновича Чубинського. 

Більшості він відомий як автор тексту Гімну "Ще не вмерла Україна". Але для своїх сучасників він був передусім невтомним дослідником українських звичаїв, традицій, культурної спадщини нашого народу.

"Цей рік багатий на ювілеї історичних особистостей, які допомогли українцям утвердитися як нації. Імена Івана Мазепи, Симона Петлюри та Степана Бандери досі для імперської Росії є уособленням вільного українського духу. Павло Чубинський теж належить до цієї когорти. Його сім томів "Трудов этнографическо-статистической экспедиции в Западно-русский край" переконливо засвідчили самобутність українського народу в той час, коли Росія намагалася переконати, що українців як таких ніколи "не було, не має і бути не може", - зазначив голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович.

Ролик вийшов у серії "Люди епохи", започаткованої Українським інститутом національної пам'яті. Раніше у цій серії вийшли відеоролики до ювілеїв Людмили Старицької-Черняхівської, Євгена Сверстюка, Симона Петлюри, Івана Мазепи та 1000-ліття початку князювання Ярослава Мудрого.

Завантажити відеоролик у якості для перегляду та поширення можна тут.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.