Державний архів Рівненщини отримав грант від Українського культурного фонду

Кошти підуть на реалізацію проєкту «Модерний архів».

Ініціатива спрямована на поліпшення доступу до архівної інформації запитувачів – дослідників, заявників, викладачів, студентів, людей з інвалідністю. Окрім того, проєкт допоможе покращити зберігання документів Національного архівного фонду, повідомляє видання "ВСЕ" із посиланням на Рівненську ОДА.

 
Фото ілюстративне

"Реалізація програми передбачає оцифровування документальної інформації, модернізацію читальної зали, удосконалення вебсайту, майстер-класи з пошуку архівної інформації "Вивчаймо історію роду разом" тощо.

Зокрема, у рамках проєкту передбачено оцифрувати півтисячі одиниць зберігання або 5 тисяч аркушів документів за 1781-1939 роки", - розповідає директор архіву Олег Дзецько.

Передусім оцифрованими будуть найбільш запитувані на сьогодні документи, в яких міститься генеалогічна інформація – ревізькі казки, метричні книги, сповідні відомості.

В свою чергу начальниця одного із підрозділів архіву Людмила Леонова розповіла про перетворення, що чекають на читальну залу установи:

"Тут створять місця для роботи дослідників, встановлять екран та проектор для демонстрації виставок та оглядів документів, проведення майстер-класів з пошуку архівної інформації та навчань з архівної справи і діловодства".

Вебсайт архіву передбачається створити на новій платформі, а це сприятиме його більшій функціональності та доступності роботи з документами для людей незалежно від місця проживання.

За час проєкту фахівці архіву проведуть чотири майстер-класи з пошуку архівної інформації.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.