УІНП підготував ролик про історію декомунізації в Україні. ВІДЕО

Серія відеосюжетів розповість про те, чим 5 років займався Український інститут національної пам'яті

9 квітня 2015 року, в "чистий четвер", напередодні Великодня, Верховна Рада проголосувала чотири декомунізаційних закони, нагадує УІНП.

"Я відчував велику честь, що саме мені випала честь зробити те, що хотіли зробити дуже багато людей, до чого Україна йшла дуже багато років. Це справді сталося. Це був справді історичний день, Україна зробила нарешті те, що іншими посткомуністичними країнами Східної Європи було зроблено двадцятиліття перед тим", – згадує Голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович у короткометражному відео.

 

Відтоді в Україні стартувала декомунізація та пройшло наймасштабніше суспільне обговорення щодо цінностей, які ми вкладаємо у назви наших міст, сіл та вулиць. 

"Станом на 1991 рік, тобто на момент розпаду Радянського Союзу, на території України було 5 500 пам'ятників лише Леніну. Більше було лише на території Росії. Але якщо взяти до уваги площу і густоту населення території Росії і України, то жартома ми завжди називали Україну найбільш "ленінозаселеною" країною світу", – каже Перший заступник голови Українського інституту національної пам'яті Аліна Шпак

На виконання декомунізаційних законів в Україні було перейменовано 26 районів, 989 населених пунктів. З них більше 30 – це міста, в тому числі і два адміністративні центри. 300 населеним пунктам було повернено історичні назви. фантастичний приклад – Олешки Херсонської області, місто яке відомо під цією назвою з одинадцятого століття. В 1907 році радянська влада змінила назву міста на Цюрупинськ і у 2018 році місто повертає свою історичну назву.

Відеоролик "Декомунізація" розпочинає серію з п'яти відеоробіт про те, що робить Український інститут національної пам'яті. В наступному ролику йтиметься про боротьбу за створення "Музею Майдану" та збереження унікальних свідчень Революції Гідності, про просвітницьку роботу на барикадах і в медіа-просторі.  

Продакшн відео: Young & Hungry production.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.