Спецпроект

Американський бізнесмен зібрав найбільшу в світі колекцію картин про Голодомор. ФОТО. ВІДЕО

Бізнесмен із Сполучених Штатів Морґан Вільямз зібрав найбільшу в світі колекцію картин, присвячених Голодомору. За чверть століття він придбав понад 400 робіт українських художників.

Про це повідомляє Голос Америки.

Морган Вільямз
Морґан Вільямз

Американський бізнесмен Морґан Вільямз приїхав в Україну ще на початку дев'яностих. Тут займався аграрним бізнесом. У вільний час ще й вивчав українську історію.

"Більшість мого життя пов'язане із сільським господарством. І так сталося, що я зацікавився темою голоду в різних країнах, і його причин. І я прийшов до парадоксального висновку, що лише 20% голодоморів спричинені якимись природними катаклізмами. А решта – рукотворні, які організували або уряди, або корумповані політики.

Коли я дізнався про масове знищення людей в Україні у 1932-33 роках, я почав досліджувати, як це сталося, як Сталін заморив голодом мільйони людей, щоб ліквідувати сімейні господарства. Це було просто неймовірно.

Звичайно, вони намагалися все це приховати. І ховали сімдесят років. Отже, я почав це питання вивчати, шукав фотографії. Але не було жодних фотографій, не було ніяких картин, нічого не було".

У Києві Морґан познайомився із іншим американцем – відомим дослідником Голодомору Джеймсом Мейсом. Каже – "після спілкування з істориком і вирішив збирати твори мистецтва про цю трагедію".

"Я дуже потоваришував із Джеймсом Мейсом. Він займався цією темою, робив дослідження про Голодомор для Конгресу США. Якось я побачив у виданій у Гарварді книзі фотографії, які були підписані "голодомор в Україні 1933 року". Я кажу Джеймсу – на фото не Україна 33-ого року. Це – Росія 1922-ого року.

Він відповідає – але в нас не було ніяких фотографій про український голод, нам довелося ілюструвати книгу тим, що мали. Хоч це й не правильно. Я запитую – а де можна взяти якісь ілюстрації саме українського Голодомору? Він відповідає:

Морган, ти не розумієш. Їх взагалі немає. За це могли розстріляти. В радянські часи навіть говорити про це було небезпечно, не кажучи вже про якісь картини. Так що шукати було дуже складно. І мені практично так нічого і не вдалося знайти щось написане раніше, ніж 1989-ий рік".

Він об'їхав сотні майстерень і виставок, знайомився із художниками. Пригадує – на початку дев'яностих знайти, картини присвячені Голодомору було майже неможливо. Радянська влада наклала повне табу на все, пов'язане із трагедією.

На одній із виставок Морґан познайомився із художницею Вірою Кулебою. Вона мала декілька робіт про голод у селі на Полтавщині.

Віра Кулеба
Віра Кулеба

"З нас система готувала художників-ідеологів комунізму, щоб ми прославляли партію. А я не могла, я малювала своїх селянських жінок, своїх бабів. Я ще в радянські роки малювала картини про голод. Тільки вони десь у фондах якихось зберігалися", - пригадує Кулеба.

На її картинах – історія її власної родини, каже вона. "На моїх картинах конкретно мій дід і баба. Баба Марфа і дід Микола. Вони обоє померли, хоч на хуторі мали і садок красивий, і все інше. Але в них все забрали, нічого не залишили. Я звичайно бабу свою не пам'ятаю, бо вона в голодовку померла. Тільки мама мені за неї розповідала", - продовжує свою розповідь художниця.

 

Якогось комерційного інтересу в збиранні картин про Голодомор немає, пояснює колекціонер. Це не ті твори, на продажу яких можна заробити. Навпаки – на деяких виставках Морґану погрожували комуністи, яким не подобалося, як зображені Ленін і Сталін.

Але колекціонер продовжує виставляти картини як в Україні, так і на закордонних майданчиках. Хоче, щоб про цю трагедію дізналися якомога більше.

"Просто дивовижно, наскільки досі мало відомо про Голодомор в Україні. А в світі про це знають ще менше. Росія старанно приховує інформацію про цю трагедію", - ділиться своїми роздумами американець.

 

Нині в зібранні Морґана понад 400 робіт. Він регулярно влаштовує експозиції зібраних картин і плакатів у різних виставкових залах і в Україні, і за кордоном. Має надію колись показати свою найбільшу в світі колекцію і в Музеї Голодомору. Коли його нарешті добудують.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.