У Боярці відкрили меморіальний барельєф на честь полковника Армії УНР Івана Чмоли

Урочисте відкриття барельєфу на честь полковника армії УНР Івана Чмоли відбулося у Боярці 30 листопада.

Про це повідомляє Київський Пласт.

Барельєф встановили на фасаді будівлі залізничного вокзалу, адже саме тут у лютому 1919-го року українські вояки захищали місто під командуванням полковника Івана Чмоли. У боях проти російсько-більшовицького війська захисники Боярки кілька днів утримували станцію, не даючи окупантам дістатися Вінниці, де на той час знаходився уряд УНР.

На заході зібралося понад сто людей. З США спеціально прилетів онук Івана Чмоли Богдан Чмола, а також його дружина Ліза. Були присутні пластуни з України та США - Іван Чмола також є одним із засновників Пласту. Саме члени Пласту, насамперед Андрій Ковальов, виступили ініціаторами встановлення барельєву. 

На відкриття прийшли священики, реконструктори в одностроях Чорних Запорожців і Січових Стрільців армії УНР, герої російсько-української війни ХХІ ст.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.