60 протоколів про ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи доступні онлайн

Центр досліджень визвольного руху спільно з Галузевим державним архівом Служби безпеки України публікує на сайті Е-архіву оцифровані примірники Протоколів засідань Оперативної групи бюро Київського міського комітету КПУ

Оперативна група бюро Київського міського комітету КПУ була створена на початку травня 1986 року. Вона займалася питаннями, пов'язаними з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. 

Головне завдання Групи — вирішувати питання функціонування соціальної і транспортної інфраструктури у межах міста Києва та Київської області. А саме: 

  • створювати контрольно-пропускні пункти на в'їздах до Києва;
  • формувати Штаби Цивільної оборони; 
  • контролювати дезінфекцію міст та проведення дозиметричного контролю; 
  • перевіряти виробничі приміщення і навчальні заклади; 
  • контролювати якість продукції на ярмарках; 
  • забезпечувати евакуацію, розміщення та забезпечення населення житлом і роботою; 
  • забезпечувати дезактивацію територій та техніки, що була задіяна для ліквідації наслідків.

Наприклад, одним із розпоряджень у протоколі №3 від 7 травня 1986 року Оперативна група вимагала: "категорично заборонити сушку білизни на відкритому повітрі. Посилити контроль за дотриманням даної вимоги". А в протоколі №2 засідання Оперативної групи бюро Київського міського комітету КПУ від 6 травня 1986 року була пропозиція: "дозволити у торговельній мережі продаж червоного вина і забезпечити додаткове отримання з відповідних фондів". 

Денис Пасічник, координатор Електронного архіву, пояснює: "Документи містять інформацію про діяльність партійного керівництва Київської міської ради в умовах техногенної та екологічної катастрофи. Дають можливість дізнатися, які методи застосувала місцева влада для боротьби з наслідками аварії".

Колекцію документів можна проглянути за посиланням.

Частина оцифрованих матеріалів раніше була опублікована у збірнику документів  "Чорнобильське досьє КҐБ". Книгу можна завантажити за посиланням.

Також на сайті Електронного архіву доступна до перегляду колекція документів про причини, перебіг та наслідки катастрофи "Чорнобильська трагедія — злочин радянської влади", оприлюднена у 2016 році.

 

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.