У Рівному пофарбували в рожеве пам’ятник радянському воєначальнику Богомолову

У Рівному вночі у п’ятницю, 10 липня, невідомі розфарбували танк-пам’ятник і меморіальну дошку на честь радянського комдива Михайла Богомолова в рожевий колір

Про це повідомляє Новинарня з посиланням на "Суспільне".

На початку декомунізації сквер, в якому розташовувався пам'ятник Богомолову перейменували, однак сам монумент залишили.

Тепер сквер має назву Українських добровольців.

Михайло Богомолов – радянський воєначальник, який встановлював у Рівному радянський режим і воював проти УНР.

"Є версія, що Богомолов похований під пам'ятником, але остаточно це можна буде стверджувати, лише провівши дослідження", – розповів  історик Рівненського краєзнавчого музею Ігор Марчук.

 
Суспільне

У лютому 2020 року народна депутатка від "Голосу" Соломія Бобровська подавала до Рівненської облдержадміністрації звернення щодо демонтажу пам'ятника командиру Червоної армії Михайлові Богомолову.

Тоді їй відмовили, адже цього воєначальника не внесли у список осіб, що підпадають під процес декомунізації.

Згодом Бобровська звернулась до Українського інституту національної пам'яті з проханням внести радянського воєначальника до цього списку осіб.

"Згаданий у Вашому зверненні встановлений у м. Рівне пам'ятник на честь радянського воєначальника Богомолова Михайла Михайловича (1897–1940) – особи, причетної до встановлення радянської влади на території України у 1920 та 1939 роках, переслідування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті (активний учасник радянсько-польської війни 1920 р. між Червоною армією з одного боку та союзницькими українсько-польськими військами, в ході якої Богомолов М. М. командував ескадроном Першої кінної армії РСЧА, зокрема й при захопленні м. Рівне; у вересні-жовтні 1939 р. – командир 36-ї танкової бригади, на чолі якої брав участь у т. зв. Польському поході або "визвольному поході" РСЧА у складі 8-го стрілецького корпусу п'ятої армії), відповідно до пп. "д" п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону є символікою комуністичного тоталітарного режиму і підлягає обов'язковому демонтажу", – йшлось у листі-відповіді УІНП.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.