Міністр культури: генералісімус Суворов зробив Ізмаїл українським

Міністр культури Олександр Ткаченко заявив, що цим пожна пишатися

Про це повідомила на фейсбук-сторінці журналістка Дарія Гірна.

На зустрічі міністра із журналістами за участю громадського діяча Олеся Донія було анонсовано серію національних круглих столів, присявчених мистецтву, мові, релігії та екології.

На запитання про про перспективу інтеграції Бандери, Шептицького etc із західноукраїнського в загальнонаціональний наратив і усунення лідерів ОУН та УПА з дискурсу, як конфліктних на користь, наприклад, Лобановського Олександр Ткаченко сказав:

"В нас є багато прикладів успіху і досягнень, наприклад той самий Лобановський чи академік Глушко, це те чим ми можемо пишатися, ми про це забуваємо, натомість на певний час у нас на першу щаблину виходять герої, які змагалися, зробили багато для незалежності, але не тільки вони. Таких людей було багато.

Наприклад, в Києві є вулиця Омеляновича-Павленка (герой УНР), раніше це була вулиця Суворова. Ми ж можемо подивитися на Суворова не як на російського гереналіссімуса, а як на людину, яка зробила Ізмаїл українським. Я не кажу, що його треба відносити до нашої історії, але є речі, на які варто дивитися як на надбання країни, яка Богом нам дана, щоб ми могли цим пишатися також".

 

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.