У Львові збирають гроші на пам’ятник жертвам депортації українців з етнічних земель

У 1944 -1946 роках з Холмщини, Надсяння, Західної Бойківщини, Лемківщини за етнічною ознакою на територію тодішньої УРСР було депортовано понад 482 тисячі українців – корінних мешканців цих земель.

Про це повідомляє Гал-Інфо.

 

Ця т.зв. "евакуація на добровільних засадах" "стимулювалася" тотальною дискримінацією, грабежами, терором, в тому числі масовими вбивствами українців.

Примусові виселення українців із території сучасної південно-східної Польщі, зумовлені змінами радянсько-польського кордону, що відбулися також у 1948 і 1951 роках.

Депортація у 1944-1951 роках з українських етнічних територій сучасної Польщі як до УРСР, так і в ході акції "Вісла" (1947 р.) приблизно 670 тисяч українців – одна з найтрагічніших сторінок новітньої історії української нації.

Львівська міська рада, підтримуючи ініціативу Об'єднання "Закерзоння" і звернення Львівської ОДА від 02.04.2004 р., ухвалила спорудити у м. Львові (ухвала №1892 від 04.11.2004 р.) на перехресті вул. І. Свєнціцького – вул. І. Севери   – вул. В. Стуса пам'ятник жертвам вищеназваної депортації і визначила (ухвала № 3589 від 07.06.2018 р.)

Замовником виконання робіт із виготовлення скульптурної композиції пам'ятника Об'єднання "Закерзоння". В результаті проведеного у 2007 році конкурсу журі визнало переможцем проєкт скульптора Сергія Олежка.

Об'єднання "Закерзоння" відкрило окремий гривневий банківський рахунок, а для координації всіх робіт створило Громадський комітет (співголови – проф. Леонід Квітковський, доц. Тетяна Крушельницька).

На листопад 2019 р. виконано і оплачено великий обсяг робіт: придбано і перевезено граніт, відповідно до уточненого проєкту підготовлено гранітні блоки, в основному виготовлено бронзові елементи, здійснено благоустрій території.

З листопада 2019 р. з об'єктивних причин роботи над пам'ятником і надходження коштів припинилися. Залишилися: обробка окремих гранітних елементів пам'ятника та елементів напису з бронзи, транспортні видатки, встановлення пам'ятника та авторський нагляд, орієнтовна вартість цих робіт 200 тис грн.


Об'єднання "Закерзоння" та Громадський комітет звертаються до Вас з проханням внести доброчинну пожертву на спорудження пам'ятника на поточний рахунок:

№ UA873257960000026000301203692 в національній валюті в ТВБВ №10013/0289 філії – Львівського ОУ АТ "Ощадбанк", МФО 325796, ЄДРПОУ 25244559.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.