Плюс десять. Російському історику Дмитрієву збільшили строк увʼязнення

Він мав вийти на волю у листопаді цього року

Російському історику й очільнику правозахисного центру "Меморіал" у Карелії Юрію Дмитрієву додали ще 10 років позбавлення волі в колонії суворого режиму.

Про це повідомив адвокат прийомної доньки Дмитрієва.

Дмитрієв мав вийти із в'язниці вже у листопаді цього року, оскільки до рішення суду він три роки просидів у СІЗО. Водночас інші справи, за якими його звинувачували, направили на повторний перегляд.

 

Довідково. Голова карельського відділення ПЦ "Меморіал" Юрій Дмитрієв з 1990-х років займається дослідженнями репресій у Карелії, у тому числі пошуками місць розстрілів і поховань.

За його активної участі в 1997 році знайдено одне з найбільших поховань на північному заході Росії – в урочищі Сандармох. Протягом багатьох років Дмитрієв займається його меморіалізацією й організацією днів пам'яти.

Він – укладач книг пам'яти "Поминальні списки Карелії", "Місце розстрілу Сандармох"; навесні 2017 року видано ще дві підготовлені Дмитрієвим книги – "Червоний бор" і "Їх пам'ятає Батьківщина", презентація яких відбулася в Петрозаводську, Санкт-Петербурзі та Москві.

Читайте також: Леся Бондарук: "Справа Юрія Дмитрієва не в обвинуваченні, а в замовленні проти нього…"

Коротко про справу Юрія Дмитрієва

У грудні 2016 року проти голови карельського "Меморіалу" порушили кримінальну справу про виготовлення дитячої порнографії. Дмитрієву інкримінували 9 світлин, які виявили в його комп'ютері, на яких його прийомна дочка зображена без одягу.

Історик стверджує, що фотографував хворобливу дівчинку оголеною для контролю її розвитку й звітування перед опікою. У квітні 2018 року Дмитрієв був виправданий Петрозаводським міським судом за статтями про порнографію та розпусні дії, проте був засуджений до двох з половиною років обмеження волі за обвинуваченням у зберіганні зброї.

14 червня 2018 року виправдальний вирок скасований Верховним судом Карелії. У засіданні прокуратура надала результати нового психологічного обслідування дівчинки, про яке ані Юрій Дмитрієв, ані його адвокат не знали і яке було зроблене вже після ухвали суду першої інстанції (експертиза, проведена під час слідства в 2017 році, встановила, що своїми діями Дмитрієв не завдав дитині жодної шкоди). Справу відправили на додаткове слідство у зв'язку із "нововідкритими обставинами".

27 червня 2018 року правоохоронці затримали Дмитрієва на одному з постів ДПС на виїзді з Петрозаводська. Формально Дмитрієв порушив підписку про невиїзд із Петрозаводська, яку, як запобіжний захід, йому обрав Верховний суд Карелії.

30 червня 2018 року Юрію Дмитрієву поставили обвинувачення за п. "б" ст. 132 КК РФ (насильницькі дії сексуального характеру стосовно особи, що не дійшла чотирнадцятирічного віку).

У липні 2020 року Петрозаводський міський суд засудив Юрія Дмитрієва до 3,5 років колонії суворого режиму.

ПЦ "Меморіал" вважає кримінальне переслідування Дмитрієва політично мотивованим. Історик відкидає всі обвинувачення на свою адресу.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.