У Моршині відкрили пам’ятник Зіновію Красівському

8 листопада в Моршині урочисто відкрито пам’ятник останньому Крайовому Провіднику бандерівської ОУН в радянській Україні Зіновію Красівському

Ідея відкриття у Моршині меморіалу останньому Крайовому Провіднику ОУН в Україні виникла ще у 2009 році, але реалізувати її вдалося лише зараз.

Про це у коментарі "Еспресо.Захід" розповів учасник урочистого відкриття, дослідник історії ОУН та УПА Микола Посівнич.

"Ідея спорудити пам'ятник виникла більше десяти років тому з нагоди 80-річчя Зіновія Красівського у 2009 році. Його відразу планували спорудити у місті Моршині на Львівщині, де Провідник проживав останні роки і помер у 1991 році. Однією з голових ініціаторів стала сестра Володимира (Дмитришин), монахиня ще підпільної УГКЦ, що добре зналась зі Зіновієм Краківським та постійно допомагала йому. Та оргкомітет було сформовано лише у 2012 році. Тоді ж було оголошено збірку коштів, яку проводили по цілому світу", - розповідає Микола Посівнич.

 

Довідково:

Зіновій Красівський народився у 1929 році у с. Витвиця Долинського повіту на Івано-Франківщині. У 1948 році за націоналістичні погляди його родину вивезли у Казахстан. Він сам втік і повернувся в Україну, де перебував у нелегальному становищі. У 1949 році вперше заарештований до 5 років ув'язнення та довічного заслання. У 1959 році заарештований вдруге у Караганді, де перебувала його родина. Йому вдається втекти і знов повернутись в Україну. У Львові вступає в університет на філологічний факультет і працює у науковій бібліотеці.

У 1963 році стає одним з засновників нелегальної організації Український національний фронт, яка виступала з засудженням сталінізму, репресій, русифікації. Готували відозви до громадян та державних чиновників. Втретє заарештований у 1967 році та засуджений до 12 років позбавлення волі. У 1972 році проти Зіновія Красівського фабрикують нову справу і відправляють на примусове психіатричне лікування.

У 1979 році стає членом Української гельсинської групи. У 1980 році Зіновія Красівського знову арештували. В Україну йому вдалося повернутись лише у 1985 році.

Загалом під арештом Зіновій Красівський провів більше 20 років.

Був ініціатором створення у 1990 році об'єднання ДСУ (Державна Самостійність України), стояв біля витоків створення партії націоналістів вже в часи незалежної України, боровся за відновлення УГКЦ. До кінця життя очолював Крайовий Провід ОУН в Україні.

В останні роки жив у Моршині, що на Львівщині, де і помер місяць після здобуття Україною незалежності, 20 вересня 1991 року.

Трагедія і спекуляції. Що саме сталося 11 липня 1943 року на Волині?

Перебільшена кількість нападів на польські села стала хибним засновком, з якого зроблено висновок про масштабну операцію по всій Волині. А звідти зроблено висновок про існування наказу, що приписував цілковите знищення поляків, етнічну чистку.

Мій улюблений сексот: 10 фактів про Юрія Смолича

8 липня Юрію Смоличу виповнилося 125 років. Люди, далекі від літератури, архівів, досліджень, усе чудово про нього знають. Наприклад, що Смолич був артилеристом у Петлюри. Що дослужився до звання генерал-майора КГБ і має численні нагороди за вірну службу. Що він записував на магнітофон розмови з Довженком. Що дружина Юрія Яновського ненавиділа Смолича. Що він цькував шістдесятників і хворого на серце Малишка. Більшість охоче повторює і смакує ці плітки й чутки, не заморочуючись із фактчекінгом.

Заборонений Улас Самчук

Під час президенства Віктора Януковича твори Уласа Самчука виключили з обов'язкової шкільної програми, а у 2021-му за позовом Андрія Портнова Окружний адміністративний суд Києва заборонив проводити офіційні пам'ятні заходи на честь письменника. Витоки таких дій антиукраїнських сил криються ще в рішеннях кдб срср і минулих вказівках із москви. Тоді здійснювалася спецоперація з перешкоджання висуненню письменника на Нобелівську премію.

Персональні повідомлення про відзначення повстанців нагородами УПА

В УПА та збройному підпіллі ОУН, що підпорядковувалися УГВР упродовж 40-х – 50-х рр. ХХ століття діяла цілісна система нагород. Персональні повідомлення про відзначення повстанців під час активної збройної боротьби зазвичай були усними, про що знаходимо інформації як у спогадах, так і в архівних кримінальних справах колишніх вояків. Проте, до нашого часу також дійшли документи, які підтверджують існування друковано-письмових персональних повідомлень про відзначення.