У Моршині відкрили пам’ятник Зіновію Красівському

8 листопада в Моршині урочисто відкрито пам’ятник останньому Крайовому Провіднику бандерівської ОУН в радянській Україні Зіновію Красівському

Ідея відкриття у Моршині меморіалу останньому Крайовому Провіднику ОУН в Україні виникла ще у 2009 році, але реалізувати її вдалося лише зараз.

Про це у коментарі "Еспресо.Захід" розповів учасник урочистого відкриття, дослідник історії ОУН та УПА Микола Посівнич.

"Ідея спорудити пам'ятник виникла більше десяти років тому з нагоди 80-річчя Зіновія Красівського у 2009 році. Його відразу планували спорудити у місті Моршині на Львівщині, де Провідник проживав останні роки і помер у 1991 році. Однією з голових ініціаторів стала сестра Володимира (Дмитришин), монахиня ще підпільної УГКЦ, що добре зналась зі Зіновієм Краківським та постійно допомагала йому. Та оргкомітет було сформовано лише у 2012 році. Тоді ж було оголошено збірку коштів, яку проводили по цілому світу", - розповідає Микола Посівнич.

 

Довідково:

Зіновій Красівський народився у 1929 році у с. Витвиця Долинського повіту на Івано-Франківщині. У 1948 році за націоналістичні погляди його родину вивезли у Казахстан. Він сам втік і повернувся в Україну, де перебував у нелегальному становищі. У 1949 році вперше заарештований до 5 років ув'язнення та довічного заслання. У 1959 році заарештований вдруге у Караганді, де перебувала його родина. Йому вдається втекти і знов повернутись в Україну. У Львові вступає в університет на філологічний факультет і працює у науковій бібліотеці.

У 1963 році стає одним з засновників нелегальної організації Український національний фронт, яка виступала з засудженням сталінізму, репресій, русифікації. Готували відозви до громадян та державних чиновників. Втретє заарештований у 1967 році та засуджений до 12 років позбавлення волі. У 1972 році проти Зіновія Красівського фабрикують нову справу і відправляють на примусове психіатричне лікування.

У 1979 році стає членом Української гельсинської групи. У 1980 році Зіновія Красівського знову арештували. В Україну йому вдалося повернутись лише у 1985 році.

Загалом під арештом Зіновій Красівський провів більше 20 років.

Був ініціатором створення у 1990 році об'єднання ДСУ (Державна Самостійність України), стояв біля витоків створення партії націоналістів вже в часи незалежної України, боровся за відновлення УГКЦ. До кінця життя очолював Крайовий Провід ОУН в Україні.

В останні роки жив у Моршині, що на Львівщині, де і помер місяць після здобуття Україною незалежності, 20 вересня 1991 року.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.