Спецпроект

У Дніпрі до роковин Голодомору показали мапу селянських спротивів – «волинок»

У Дніпрі, у будівлі історичного музею імені Яворницького, відкрили виставку, приурочену до 87-х роковин пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років, – про спротив селянства радянській владі в регіоні «Геть комуну та радянську владу»: спротив селян Дніпропетровщини насильницькій колективізації та Голодомору».

Її підготував новостворений місцевий Музей спротиву Голодомору спільно з Національним музеєм Голодомору (Київ) та Інститутом дослідження Голодомору, повідомляє Радіо Свобода.

 

Музейники презентують рідкісні архівні документи про виступи проти колективізації в краї 1930 року. Зокрема, це документи про Павлоградське антирадянське селянське повстання та селянські "волинки" в селах та хуторах. Більшість документів оприлюднюють уперше.

Серед матеріалів виставки – мапа селянського спротиву 1930 року, яку створила начальниця науково-дослідного відділу Музею спротиву Голодомору, докторка історичних наук Наталя Романець.

"Це – унікальна карта, карта "волинок", які відбувались у Дніпропетровському окрузі (на той момент ще не було області). Це – наочне свідчення селянського спротиву в той період.

Зверніть увагу: Новомосковський район, село Спаське – "волинка" з нього перекинулась на губиниські хутори. Район повністю "палав" – усі населені пункти були охоплені "волинками".

"Волинка" – це той термін, який використовується у тодішніх документах. Це масові селянські виступи, беззбройні, які починались стихійно. Наприклад, когось розкуркулювали – і селяни починали відбивати цю родину. Нерідко активну роль в цьому грали жінки. По-перше, жінки більш емоційні, по-друге, було сподівання, що репресії щодо них будуть м'якшими", – розказала Наталя Романець.

А втім, за даними дослідниці, зазвичай такі виступи закінчувалися побиттям селян і в подальшому – засудженням активних учасників до різних термінів ув'язнення.

Загалом, як зазначила дослідниця, мапа розвінчує стереотип про "безхребетного" українського селянина, показуючи, що мешканці сіл чинили опір політиці радянської влади.

За даними істориків, Дніпропетровська область є однією з тих областей, які найбільше постраждали від Голодомору-геноциду 1932–33 років.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.