Інститут національної пам’яті у Вроцлаві може очолити радикальний націоналіст та антисеміт

5 лютого стало відомо, що новим керівником вроцлавського відділення Інституту національної пам'яті Польщі може стати Томаш Гренюх, який в минулому прославився радикальними націоналістичними поглядами.

Про це повідомляє Onet.pl.

 
Томаш Гренюх

Як відомо, Томаш Гренюх, колишній лідер Національно-радикального табору (ONR), доктор історії та співзасновник ONR в Ополє, був одним із організаторів першого маршу з нагоди Дня незалежності у Варшаві, а перед наступним закликав націоналістів брати участь у цьому заході.

Окрім організації поїздок опольських націоналістів до Варшави, Гренюх урочисто вшановував так званий "похід на Мисленіце". Йдеться про події вночі 22-23 червня 1936 р., коли праві бойовики на короткий час захопили Мисленіце, що у Малопольщі. Протягом декількох годин було знищено та пограбовано єврейські магазини, також була спроба підпалу синагоги.

Віце-мер Вроцлава Себаст'ян Лоренц повідомив, що висловив з приводу цього можливого призначення заперечення керівництву Інституту національної пам'яті у Варшаві.

Лоренц зазначив, що знає про минуле кандидата на посаду.

"Знаю, що Гренюх має неоднозначну репутацію. Зокрема, він в Ополе створив місцеве відділення радикальної націоналістичної організації ONR. Для мене він персона нон-грата в місті. Я звернувся з відповідним зверненням. Будемо чекати відповіді", - зазначив він.

У свою чергу, 9 лютого IPN відреагував на це призначення: "Доктор Томаш Гренюх перед тим, як зайняти посаду в.о. Директора відділення IPN у Вроцлаві, понад три роки працював у делегатурі Інституту національної пам'яті в Ополі, і майже півтора року керував нею.

Він виявився хорошим організатором. Стимулював діяльність делегатури, відкривав її для нових кіл, в т.ч. ветеранів та місцевого самоврядування. Його безпосереднє керівництво завжди заслуговувало найбільшої похвали.

Звинувачення проти доктора Томаша Гренюха пов'язані з його поведінкою в юності. За останнє десятиліття він визнав, що це були помилки, і вибачився за них".

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.