IN MEMORIAM: у Словаччині помер професор Юрій Бача

Юрій Бача був одним із відомих облич української громади в Словаччині

25 січня 2021 року, на 89 році життя відійшов у вічність один з найактивніших особистостей Пряшівщини професор Юрій Бача, науковець, літературознавець, публіцист, громадський і культурно-суспільний діяч. Юрій Бача був засновником і активним членом Ради Українського клубу в Пряшеві в "Руському домі", співпрацював з молодіжним ансамблем "Весна" (1965-1971), з українським хором "Ластівка" в Кошицях (завідуючим клубом і диригентом обох колективів був Левко Довгович).

Юрій Бача був засновником і головою Ради української молоді в роках 1969-1970. Діяльність згадуваних колективів та українського клубу під час так зв. "нормалізації" були заборонені. Був головою підготовчого комітету Координаційної ради українців Пряшівщини, члена Європейського конгресу українців, з яким в роках 1966-2009 співпрацював. Співпрацював і з молодіжною організацією ПЛАСТ в роках 1991-2008, з Українським народним хором "Карпати" в Кошицях.  

 

Юрій Бача є автором монографій "Літературний рух на Закарпатті середини 19 ст." (Пряшів, 1961), "З історії української літератури Закарпаття та Чехословаччини" (Пряшів, 1998), збірки оповідань "Аматері твоїй завиджу" (Пряшів, 1991), роману "Олекса", (Київ, 1993), публіцистична студія "Добрий день, Україно" (Пряшів, 2002), "Вибрані твори", "Мистецька лінія" (Ужгород 2006, 2008) та дальших.

В 1960-х роках його публікації визначалися гострою правдивою критикою й аргументацією, що не було по смаку ані державному, ані партійному керівництву. Статтю "Здраствуй Україно" відсудили не тільки партійні органи Чехословаччини, навіть і перший секретар комуністичної партії України назвав її у Чорній над Тисою "антирадянським пасквілем" кілька днів перед вступом військ Варшавського пакту в Чехословаччину у 1968 році. 

Під час "нормалізації" політичного життя у 1971 році, Юрія Бачу звільнили з роботи, а в 1973 році засудили його на 4 роки ув'язнення за перенесення через кордон з України рукопису І. Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація" та дальших "самвидавів".

В особі Юрія Бачі світове українство втратило дальшого науковця і віддану українській справі людини.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.