«Щедрик» Леонтовича хочуть внести до списку ЮНЕСКО

«Щедрик» в обробці Миколи Леонтовича хочуть внести до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

Про це повідомляє департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Вінницької ОДА.

 

Згідно з повідомленням, внесенням усесвітньо відомої пісні "Щедрик" в обробці Миколи Лентовича, відомої в англомовній версії як Carol of the Bells, до Списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО, займається директорка Українського центру культурних досліджень Ірина Френкель.

Зазначається, що цей процес триватиме майже два роки і реалізовуватиметься у три етапи. Спочатку (до червня 2021 року) "Щедрик" внесуть до місцевого переліку НКС, а до жовтня поточного року його мають внести до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України.

Потім його подадуть на внесення до Списку нематеріальної культурної спадщини людства міжнародної організації ЮНЕСКО. За прогнозами, цей етап розпочнеться у грудні 2021 року і триватиме до вересня 2022-го.

Ці заходи приурочують до сторіччя першого виконання "Щедрика" у США, як першого проєкту культурної дипломатії в історії модерної України.


5 жовтня 1922 року український хор Олександра Кошиця дав прем'єрний концерт у найпрестижнішому концертному залі Нью-Йорка Carnegie Hall. Саме в цей день відбулась американська прем'єра "Щедрика".

"Щедрик" — всесвітньо відомий твір для хору українського композитора Миколи Леонтовича, який був створений на початку ХХ століття. Після того, як у 1936 році популярний американський композитор українського походження Петро Вільговський написав низку англійських текстів до композиції "Щедрик", його англомовна версія, відома як "Дзвінка колядка, Колядка дзвонів" (Carol of the Bells), стала однією з найпопулярніших різдвяних пісень у світі.

100 років тому текст української щедрівки також переклали французькою, фламандською та іспанською мовами.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.