УІНП запустив новий онлайн-ресурс «Архів усної історії». ВІДЕО

31 березня Український інститут національної пам’яті презентував онлайн-ресурс «Архів усної історії». Це перший в Україні політематичний онлайн-архів усних спогадів, який надає вільний доступ до зібраних відео- та аудіоінтерв’ю.

Про це йдеться на сторінці Інституту.

 

Збір свідчень про різні події новітньої історії, зокрема Революцію гідності та сучасну російсько-українську війну, інститут розпочав навесні 2014 року. За сім років вдалося зібрати в архіві понад 1600 інтерв'ю різної тематики, в тому числі записів, здійснених іншими установами, організаціями та приватними дослідниками й переданих інституту для зберігання та оприлюднення.

Презентація ресурсу у зв'язку з карантинними обмеженнями відбулася онлайн на офіційній сторінці інституту у фейсбуці.

"Ця платформа стане в нагоді фахівцям, які працюють з історією, зокрема з методом усної історії, а також журналістам і всім, хто цікавиться нещодавнім минулим", – зазначив голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович.

Він також зауважив, що формат усноісторичних досліджень – це цікавий і плідний напрям, який варто промотувати, і висловив сподівання, що презентований архів підвищить застосування цієї методики істориками та обізнаність із нею суспільства.

Ініціатива саме онлайн-архіву усної історії з'явилася, коли стало зрозуміло: свідчень вдається фіксувати більше, ніж можливо оприлюднити в межах тематичних видавничих проєктів інституту, розповіла головна спеціалістка сектору обліку та збереження усних джерел УІНП та координаторка роботи з розробки та наповнення архіву усної історії Тетяна Привалко.

Наразі на ресурсі у вільному доступі представлені перші 100 записів – розповіді про Революцію гідності, російсько-українську війну, український визвольний рух. Онлайн-колекція буде постійно поповнюватися.

"Це резонансний проєкт, який розширить наші уявлення про нещодавні події та є прикладом продуманого, фахового, професійного підходу до цієї справи. З точки зору методології усної історії все витримано дуже якісно", – зазначила голова Української асоціації усної історії, професорка Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Гелінада Грінченко.

Вона також відзначила, що онлайн-ресурс приділяє увагу не лише тим, хто ділиться свідченнями, а й тим, хто їх фіксує, що важливо, адже інтерв'юери теж беруть участь у формуванні цих історій: "Ми вступили в епоху запису свідчень про події, які ще тривають і невідомо, коли закінчаться. У світовій практиці це називається усною історією кризових часів. Коли ми записуємо ці події, постаємо перед зовсім іншими викликами. І тут я наголошую на ролі інтерв'юера, який також переживає ці події".

"Вихід в онлайн – це великий крок і водночас велика відповідальність за те, як далі використовуватимуться зібрані спогади, – зазначила завідувачка сектору обліку та збереження усних джерел УІНП Тетяна Ковтунович. – Але як державна установа ми повинні це робити, щоб надати рівний доступ до матеріалу всім користувачам.

Звісно насамперед сподіваємося, що спогади з архіву опрацьовуватимуть науковці. Але онлайн-ресурс також розрахований на широкого читача, тому що ці спогади є свого роду кінематографічними історіями".


Наразі партнерами Українського інституту у створенні та наповненні онлайн-архіву усної історії є Фонд збереження історії Майдану, Національний музей Революції гідності, Архів національної пам'яті, Українська асоціація усної історії, Центр досліджень визвольного руху, Центр усної історії Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Відвідати Архів можна за посиланням.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.