На Чорнобильській АЕС встановили пам'ятник ліквідатору Лелеченку

Біля центрального входу до адміністративно-побутового корпусу №1 Чорнобильської АЕС встановили скульптурну композицію, присвячену ліквідатору, Герою України Олександру Лелеченку та його колегам, які віддали свої життя чи здоров’я задля порятунку інших людей.

Про це у Фейсбуці повідомила пресслужба центру організаційно-технічного й інформаційного забезпечення заходів з управління зоною відчуження.

 

"Сучасні атланти-ліквідатори тримають над собою арку – під нею звичайна людина, що приклала праву руку до серця. В цьому образі можна впізнати заступника начальника електричного цеху Чорнобильської АЕС Олександра Лелеченка. Справжнього Героя, який заздалегідь знав, що життя його обірветься, й продовжував виконувати свої обов'язки, рятуючи життя мільйонів інших", - ідеться в описі скульптурної композиції.

Зазначається, що її ескіз кілька років тому був розроблений об'єднанням майстрів мистецтв України, а в натурі її відтворили працівники Чорнобильської АЕС. Деталі вони друкували на 3D-принтері.

За словами заступника технічного директора з безпеки ДСП "ЧАЕС" Олександра Новікова, композиція уособлює всіх ліквідаторів та працівників станції, котрі віддали своє життя чи здоров'я задля порятунку інших. Урочисте відкриття пам'ятника відбудеться 26 квітня, в день 35-х роковин Чорнобильської катастрофи.


Олександр Лелеченко був тим, хто 26 квітня 1986 року власноруч відкачав легкозаймисті речовини з сьомої та восьмої турбін, коли восьма зупинилася вночі під час вибуху. Він тричі ходив в електролізерну, яка знаходилась поруч із завалом, та була заповнена високоактивною водою, щоб відключити подачу водню до аварійних генераторів та подати напругу на живильні насоси. Зробив це вручну, оскільки всі системи вийшли із ладу. Тим самим він запобіг поширенню вогню на неушкоджені енергоблоки.

Лелеченка тричі забирали до прип'ятської медичної частини №126 та після отримання медичної допомоги він знову ішов на станцію. Олександр отримав дозу, не сумісну з життям – 2,5 тисячі рентгенів. Було йому 47 років.

Раніше повідомлялося, що в Москві є могила Лелеченка, проте насправді вона порожня. Тому що героя поховали в селі Степному на Полтавщині.

У 1986 році мужнього ліквідатора посмертно нагородили орденом Леніна, в 1996-му вже відзнакою Президента України – хрестом "За мужність", а в 2006-му він був удостоєний звання Героя України.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.