Як зміна клімату нищить найдавніший наскельний малюнок

Зображення дикої свині на індонезійському острові Сулавесі, зроблене на скелі древніми людьми 45 тисяч років тому, псується надзвичайно швидко через підвищення середньорічної температури, повідомляють вчені.

Сьогодні це найстаріший малюнок тварини у світі, повідомляє ВВС. Україна.

 

Інші твори наскельного живопису із зображенням сцен полювання та надприродних істот, знайдені на острові, також руйнуються швидше. Для збереження безцінних пам'яток потрібно більше зусиль.

"Вони зникають у нас на очах", - переконана доктор Джуліан Гантлі, співробітниця Центру соціальних і культурних досліджень при австралійському університеті імені Семюеля Гріффіта.

У доповіді групи австралійських і індонезійських учених, опублікованій минулого тижня в журналі Scientific Report, йдеться про те, що потепління та інші природні феномени, такі як тривала посуха й мусонні дощі, які змінюють один одного, прискорюють накопичення мінеральних солей на стінах печер з наскельними малюнками.

Соляні відкладення збільшуються з підвищенням температури й скорочуються при її зниженні. У спеку їх формування може прискоритися в три рази у порівнянні із середнім значенням.

Соляні кристали, які утворюються поверх малюнків і під ними, змушують їх розшаровуватися й обсипатися. Доктор Гантлі додала, що деградація прискориться, якщо клімат продовжить теплішати.

"Я була приголомшена кількістю шкідливих соляних кристалів на творах наскельного живопису плейстоценового періоду, деяким з яких понад 40 тисяч років, - сказала вона. – Потрібні термінові додаткові дослідження, щоб знайти кращий спосіб зберегти їх".


Довідково. Зображення дикої бородавчастої свині у натуральну величину розташоване в печері Леанг Тедонгде у віддаленій долині на острові Сулавесі. Вчені припускають, що воно могло бути фрагментом більшої картини.

Це найдавніше свідчення перебування людей на острові.

Свиня з печери Леанг Тедонгде — найстаріше у світі зображення впізнаваної фігури, але не найдавніший малюнок, зроблений людською рукою.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.