Люди зʼявилися у Північній Америці раніше, ніж вважалось

Вчені, які виявили скам’янілі сліди людини у Нью-Мексико, знайшли докази того, що люди з’явилися у Північній Америці щонайменше 23 тисячі років тому — раніше, ніж вчені стверджували дотепер.

Про це повідомляє CNN.

 
фото: Bournemouth University

Вважається, що люди потрапили до Північної Америки через Берингію — сухопутний міст завширшки 1 600 км, який з'єднував сучасну Аляску і Східний Сибір наприкінці льодовикового періоду 13-16 тисяч років тому. Але недавні відкриття демонструють, що люди могли опинитися у Північній Америці значно раніше.

Команда дослідників на чолі з Метью Бенетом, професором та спеціалістом зі стародавніх слідів людини університету Борнмута в Англії, здійснила аналіз слідів, які знайшли в Басейні Тулароза національного парку Вайт-Сандс у США у 2009 році.

Цьогоріч вчені точно датували 61 відбиток ступні за шарами радіовуглецю від насіння водних рослин, які збереглися на та під слідами. Виявилося, що відбитки залишили діти та підлітки 21-23 тисячі років тому, визначили дослідники.

У період, відомий як Останній льодовиковий максимум, два масивних льодяних щити покривали північну третину континенту та досягали Нью-Йорку та Айови. Лід та холодні температури унеможливили подорож між Азією та Аляскою у той час. Це означає, що люди залишили сліди щонайменше на одне тисячоліття раніше, ніж вважали досі.

Томаш Ґарріґ Масарик: Президент-визволитель

В аудиторії празького університету шуміли студенти. Молоді люди відмовлялися спілкуватися зі своїм викладачем – професором філософії Томашем Масариком. Викладач писав крейдою на дошці свої звернення, однак у відповідь чув лише свист студентів, які таким чином бойкотували його лекцію. На дітей Масарика нападали дорогою до школи, а дружина Шарлотта стала ціллю насмішок та презирства. Сам Масарик отримав ярлик «зрадника» та «єврейського агента». На дворі був 1900 рік і в Празі вирувала антисемітська «Гілснеріада». Протягом наступних двадцяти років Томаш Масарик зі «зрадника» перетворився на «батька нації» та «президента визволителя».

Кава і «Велика депресія»

Навряд чи бідні й голодні люди потребували насамперед кави, але на чашку вони бодай могли сподіватися. Відстоявши довжелезну чергу на доброчинну кухню, людина «отримувала миску кукурудзяної каші, часто без молока й цукру, і кухоль кави». Сільські жителі, втративши свої ферми, ставили на узбіччях намети і трималися на «квасолі і чорній каві». Дороті Дей згадувала, як чоловіки приходили до благодійних пунктів католицького робітничого руху "по одяг, черевики, шкарпетки чи плащ": "Коли у нас нічого не залишалося, ми казали: "Посидьте, випийте кави. Візьміть сендвіч". Кави ми варили дедалі більше".

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка