IN MEMORIAM: помер художник Олександр Ройтбурд

На 60-му році життя помер український художник, очільник Одеського художнього музею Олександр Ройтбурд

Про це повідомив сайт Бабель.

 

Він народився народився у 1961 році в Одесі, закінчив художньо-графічний факультет Одеського педагогічного інституту. 

Перші уроки малювання Ройтбурду давав одеський художник Олег Соколов (1919-1990), викладачем в інституті був останній з "бойчукістів" Микола Павлюк (1901-1980).

Олександр Ройтбурд є одним із основних художників "української нової хвилі". 

Твори художника знаходяться Державній Третьяковській галереї у Москві, Державному Російському музеї у Петербурзі, музеї сучасного мистецтва МоМА у Нью-Йорку, DUMA (художньому музеї університету Дьюк в Дерхемі (США), Одеському художньому музеї, PinchukArtCentre в Києві та приватних колекціях. 

У 2009-у році картина Ройтбурда з серії "Прощавай, Караваджо!" була куплена на лондонському аукціоні Phillips de Pury & Co за рекордну на той час для українського живопису суму – $97 тис.

Олександр Ройтбурд є співзасновником асоціації "Нове мистецтво". З 1993 по 1999 працював арт-директором, а з 1999 по 2001 — президентом цієї асоціації. 1997 - 1999 роках був головою правління Центру сучасного мистецтва Сороса в Одесі, у 2001 - 2002 роках - регіональним координатором фестивалю "Культурні герої", в 2002 році став директором Галереї Гельмана в Києві. 

Учасник понад 100 виставок і мистецьких проєктів.

Наприкінці 2017 року Ройтбурд виграв конкурс на посаду директора Одеського художнього музею. Попри спротив депутатів облради, які не проголосували за його кандидатуру, 19 березня 2018 голова Одеської облдержадміністрації Максим Степанов підписав із ним контракт на 5 років.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.