Онлайн-виставка: Проголошення незалежності України очима фотографа Карла Цудліна

Чеський центр у Києві запрошує відвідати онлайн-виставку чеського фотографа Карла Цудліна, який 30 років тому став свідком проголошення незалежності України.

Про це йдеться у повідомленні на сайті Центру.

 

"Хлопці, заспокойтесь, це всього лише кінець комунізму" - згадує 1991 рік в Україні фотограф Карел Цудлін:

"У червні 1991 року останній радянський солдат залишив Чехословаччину. Окупація закінчилася. Відхід радянської армії ми, разом з Войтою Дукатом, чудовим фотографом і режисером родом з Брно, який з 1968 року живе в еміграції в Нідерландах, записували та фотографували.

У серпні 1991 року ми вирішили здійснити довшу подорож до Радянського Союзу та фотографувати повсякденне життя звичайних людей. 19 серпня ми виїхали зі Зліна. Ввечері на заправці у східній Словаччині ми дізнались, що в Москві відбувся переворот. Ми почали налаштовувати транзисторне радіо і прибули на кордон пізно ввечері. Там нікого не було.

Прикордонники запитали, чи ми часом не журналісти, і після швидкого виконання формальностей ми о 21:30 опинились в центрі Ужгорода. Ми ніколи не реєструвалися на кордоні так швидко. Ми готували вечерю на стоянці в центрі міста, і раптом прямо біля нас зупинилася машина марки "Победа".

З неї вийшов десь 60-річний пан, який, видно, саме повертався з рибалки. Ми запитали у нього, які новини. Він відповів: "Хлопці, заспокойтесь, це всього лише кінець комунізму". Вранці ми продовжували свою подорож, по дорозі мали багато пригод і налагодили дружні стосунки, які тривали багато років.

Ми дісталися до Києва 22 серпня вночі, припаркували машину в парку, і там же заночували. Наступного дня ми опинилися в центрі подій. На демонстраціях ми зустріли місцевого фотографа, він запросив нас до свого дому і десь 6 наступних днів ми провели на вулицях у центрі, де проходили демонстрації.

У моїх замітках: 24.8.1991: ...крики, ентузіазм, плач, обійми молодих і старих...

Вся атмосфера трохи нагадувала нашу оксамитову революцію в листопаді 1989 року. Ми не помітили жодного насильства. Наприкінці серпня ми виїхали з Києва на схід, а потім через південь, з невеликою зупинкою в Молдові, поверталися до Чехословаччини.

Атмосфера розкришеної імперії та зустрічі з людьми в містах і селах схвилювали нас, і ми дуже часто почали їздити до України. За 30 років я відвідав її більше 40 разів. І хоча я був у Києві під час Помаранчевої революції, а пізніше й на Майдані, моїм головним інтересом була не політика, а повсякденне життя".


Карел Цудлін. 1997–2003 був одним із офіційних фотографів президента Вацлава Гавла. Його основним інтересом завжди була документальна фотографія, працює циклами.

У 2015-2016 рр. був керівником студії документальної фотографії у FAMU, в 2016 р. був обраним на посаду доцента.

Організував десятки персональних виставок у Чехії та за кордоном. Лауреат премії Revolver Revue та 17 нагород в Czech press photo. Член групи 400ASA. Автор та співавтор багатьох фотокниг.

Співпрацює з друкарнями та видавництвами, телебаченнями та кінопродукціями, в Чехії та за кордоном, також працює викладачем.


Подивитися на онлайн-виставку можете за посиланням.


Виставка триватиме до 4.09

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.