Онлайн-виставка: Проголошення незалежності України очима фотографа Карла Цудліна

Чеський центр у Києві запрошує відвідати онлайн-виставку чеського фотографа Карла Цудліна, який 30 років тому став свідком проголошення незалежності України.

Про це йдеться у повідомленні на сайті Центру.

 

"Хлопці, заспокойтесь, це всього лише кінець комунізму" - згадує 1991 рік в Україні фотограф Карел Цудлін:

"У червні 1991 року останній радянський солдат залишив Чехословаччину. Окупація закінчилася. Відхід радянської армії ми, разом з Войтою Дукатом, чудовим фотографом і режисером родом з Брно, який з 1968 року живе в еміграції в Нідерландах, записували та фотографували.

У серпні 1991 року ми вирішили здійснити довшу подорож до Радянського Союзу та фотографувати повсякденне життя звичайних людей. 19 серпня ми виїхали зі Зліна. Ввечері на заправці у східній Словаччині ми дізнались, що в Москві відбувся переворот. Ми почали налаштовувати транзисторне радіо і прибули на кордон пізно ввечері. Там нікого не було.

Прикордонники запитали, чи ми часом не журналісти, і після швидкого виконання формальностей ми о 21:30 опинились в центрі Ужгорода. Ми ніколи не реєструвалися на кордоні так швидко. Ми готували вечерю на стоянці в центрі міста, і раптом прямо біля нас зупинилася машина марки "Победа".

З неї вийшов десь 60-річний пан, який, видно, саме повертався з рибалки. Ми запитали у нього, які новини. Він відповів: "Хлопці, заспокойтесь, це всього лише кінець комунізму". Вранці ми продовжували свою подорож, по дорозі мали багато пригод і налагодили дружні стосунки, які тривали багато років.

Ми дісталися до Києва 22 серпня вночі, припаркували машину в парку, і там же заночували. Наступного дня ми опинилися в центрі подій. На демонстраціях ми зустріли місцевого фотографа, він запросив нас до свого дому і десь 6 наступних днів ми провели на вулицях у центрі, де проходили демонстрації.

У моїх замітках: 24.8.1991: ...крики, ентузіазм, плач, обійми молодих і старих...

Вся атмосфера трохи нагадувала нашу оксамитову революцію в листопаді 1989 року. Ми не помітили жодного насильства. Наприкінці серпня ми виїхали з Києва на схід, а потім через південь, з невеликою зупинкою в Молдові, поверталися до Чехословаччини.

Атмосфера розкришеної імперії та зустрічі з людьми в містах і селах схвилювали нас, і ми дуже часто почали їздити до України. За 30 років я відвідав її більше 40 разів. І хоча я був у Києві під час Помаранчевої революції, а пізніше й на Майдані, моїм головним інтересом була не політика, а повсякденне життя".


Карел Цудлін. 1997–2003 був одним із офіційних фотографів президента Вацлава Гавла. Його основним інтересом завжди була документальна фотографія, працює циклами.

У 2015-2016 рр. був керівником студії документальної фотографії у FAMU, в 2016 р. був обраним на посаду доцента.

Організував десятки персональних виставок у Чехії та за кордоном. Лауреат премії Revolver Revue та 17 нагород в Czech press photo. Член групи 400ASA. Автор та співавтор багатьох фотокниг.

Співпрацює з друкарнями та видавництвами, телебаченнями та кінопродукціями, в Чехії та за кордоном, також працює викладачем.


Подивитися на онлайн-виставку можете за посиланням.


Виставка триватиме до 4.09

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.