У Львові збирають підписи за демонтаж пам’ятника Моцарту-сину

Громадська активістка та мисткиня Наталія Криничанка зареєструвала е-петицію про демонтаж пам’ятника Францу Ксаверу Моцарту, бо вважає, що він спотворює історичний та мистецький простір міста.

Про це активістка повідомила в коментарі кореспондентові Укрінформу.

 

"Це нормальна швидка реакція на те, що відбувається. Я абсолютно свідомо до цього ставлюся і зовсім не шкодую про це, мій вибір є виважений, і я вважаю, що треба продовжувати почате, тому що львів'яни мають право на свою думку, яка зараз зневажена.

Демонтувати це чудо дуже реально, оскільки я зрозуміла, що це не є щось дійсно базове, ґрунтовне і зроблене на віки, я думаю, що це бутафорна річ, яка має мету не увіковічнити ім'я Моцарта меншого (тут теж є певне питання моральності), а це робиться з певними бізнес інтересами, заради піару", - зазначила Криничанка.

Петицію оприлюднили по обіді 30 серпня і за дві доби вона набрала 128 підписів.

Це вже не перша е-петиція до міської ради щодо цього резонансного пам'ятника. Ще до його встановлення, як ініціатори показали проєкт, а виконком міськради його підтримав і затвердив для розміщення пам'ятника на площі Маланюка, львів'яни голосували, щоб скасувати це рішення. Але потрібної кількості голосів так і не зібралося.

У міській раді Львова Укрінформу відповіли, що ще зарано говорити про демонтаж нового пам'ятника, адже електронне звернення – це тривала процедура. Слід за 60 днів набрати 500 голосів на підтримку, далі клопотання виставлять на голосування львівських депутатів і тільки тоді, якщо депутати його ухвалять, створюється дорожня карта для реалізації потреби.

Проте Криничанка наполягає, що якщо навіть не демонтувати, то однозначно слід забрати з площі в центрі Львова.

"Я особисто з мистецького світу, мене нічим не здивуєш, бачила різне… Але перше враження, як пересічної львів'янки, мами, педагога, екскурсовода – однозначно відштовхуюче. Це не Львів. Можливо цей пам'ятний знак може стати окрасою якогось приватного дворика чи музею, але не площі в межах суспільного простору", – додала мисткиня.


Нагадуємо, що скульптуру Моцарту-молодшому встановили у межах Міжнародного фестивалю класичної музики LvivMozArt, який уп'яте пройшов у Львові. Це подарунок місту від Міжнародної фундації "Моцартеум" у Зальцбурзі (Австрія).

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.