«Перший цвях у домовину СРСР»: Як Україна прийняла декларацію про державний суверенітет. ВІДЕО

Сьогодні вийшла шоста серія історичного проєкту «10 Днів незалежності України». Як Україна сприяла розпаду Радянського Союзу і зробила перший крок у звільненні з-під ярма тюрми народів.

Про це повідомляє Центр досліджень визвольного руху.

 

У 1988-1990 роках парламенти радянських республік почали проголошувати суверенітети, які засвідчували вищість національних законів над союзними. Першими це зробили Естонія, Литва, Латвія, Азербайджан і Грузія. Український дисидент і депутат В'ячеслав Чорновіл почав переконувати своїх колег-опозиціонерів, що настав час і для України.

Поки українські парламентарі дискутували над текстом Декларації про суверенітет, до Києва завітала прем'єр-міністерка Великобританії Маргарет Тетчер. Вона стала першим іноземним лідером високого рангу, який з офіційним візитом відвідав Верховну Раду УРСР.

Тоді Тетчер чітко дала зрозуміти: вона бачить Україну лише у складі СРСР. Коли її запитали, чи з'явиться колись посольство України в Лондоні, залізна леді відповіла: у нас немає посольства Каліфорнії. Тоді на Заході не дуже вірили в Україну і бачили її лише "штатом", а не самостійною країною.

Іронія полягала в тому, що вже через два дні після візиту Маргарет Тетчер, про свій суверенітет оголосила Російська Федерація. Це стало додатковим аргументом для багатьох українських комуністів, які ще сумнівалися у доцільності проголошення суверенітету української держави.

Зрештою 16 липня 1990 року український парламент більшістю голосів проголосив Декларацію про державний суверенітет України і долучився до так званого "параду суверенітетів".

Цей день, по суті, став точкою відліку виходу України з-під влади Радянського Союзу. Згодом американський політолог Збігнєв Бжезінський назвав цю Декларацію "першим цвяхом у домовину СССР".

Через рік розгублені комуністи не придумали нічого кращого, ніж вшанувати першу річницю українського суверенітету покладанням квітів до пам'ятників Леніну.

Як Україна сприяла розпаду Радянського Союзу і зробила перший крок у звільненні з-під ярма тюрми народів — дивіться у шостій серії проєкту "10 Днів незалежності України"

Переглянути попередні серії проєкту можна тут.

Довідково. Проєкт "10 Днів незалежності України" реалізовано Центром досліджень визвольного руху за підтримки Українського культурного фонду.

Команда проєкту: Володимир В'ятрович – автор та ведучий, Андрій Сайчук – сценарист, Леся Вакулюк – сценаристка, Яків Любчич – режисер, Михайло Смуток – виконавчий продюсер, Олександр Попенко – оператор, Костянтин Пузанкін – дизайнер, Олександр Климань – звукорежисер та композитор, Юлія Білоус та Катерина Бєслік – стиль, Кіра Лєтова та Олександра Корченкова – грим, Тетяна Колісник – редакторка соціальних мереж, Володимир Бірчак та Олеся Ісаюк – наукові консультанти, Микола Попелуха – редактор архіву, Ігор Малахов, режисер архіву, Ярина Ясиневич – продюсерка, Лідія Тополевська – фінансистка, Анна Олійник – директорка, Дмитро Гузій – юридична підтримка.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.