Суд зобов’язав мерію Львова віддати останки агента НКВС Кузнєцова в Росію

Касаційний адміністративний суд Верховного суду України зобов’язав виконком Львівської міськради дозволити перепоховання останків агента НКВС Миколи Кузнєцова на меморіальному комплексі у російському Єкатеринбурзі. Раніше львівська мерія неодноразово відмовлялася провести ексгумацію і передати рештки радянського агента його родичам у Єкатеринбурзі.

Про це повідомляє Zahid.net

 

Миколу Кузнєцова у 1960 році перепоховали на Пагорбі Слави у Львові. Львівські праворадикали неодноразово розмальовували могилу Кузнєцова, а в березні 2019 року невідомі викрали бронзовий барельєф із його могили. Взимку 2021 року біля могили виявили підкоп.

Родичі Миколи Кузнєцова кілька разів просили виконком Львівської міськради дозволити перепоховати його у Єкатеринбурзі, оскільки вони не можуть доглядати за могилою на відстані, а у Львові його могилу систематично пошкоджують вандали. Однак міський голова Андрій Садовий заявляв, що ексгумувати останки російського агента неможливо, в той час, коли в російському полоні перебувають українські громадяни. Крім цього, міська рада просила СБУ та Міністерство закордонних справ надати свій висновок щодо перепоховання Миколи Кузнєцова.

"Я вважаю, що це рішення – на часі. Якщо ми зможемо отримати наших полонених додому, то ми будемо тоді це враховувати", – прокоментував рішення виконкому міський голова Андрій Садовий.

Племінниця радянського агента НКВС Маргарита Брюханова подала на міську раду Львова до суду. 27 жовтня Львівський окружний адмінсуд зобов'язав міськраду повторно розглянути рішення про перепоховання останків Миколи Кузнєцова й це рішення мерія не змогла оскаржити в апеляції. Після цього Маргарита Брюханова звернулася до Верховного суду з проханням зобов'язати ЛМР дозволити перепоховання її дядька.

Касаційний адмінсуд підтвердив, що Маргарита Брюханова зібрала всі документи, необхідні для перепоховання родича, а СБУ чи Мінкульт, до якого зверталася міська рада, не мають повноважень дозволяти чи забороняти перепоховання. Тож 15 вересня суддя Касаційного адмінсуду Михайло Смокович зобов'язав виконавчий комітет Львівської міської ради дозволити перепоховання останків Миколи Кузнєцова з Пагорбу Слави у Львові на Широкореченському військово-меморіальному комплексі у Єкатеринбурзі.

Ця постанова є остаточною й оскаржити її не можна. У п'ятницю, 22 жовтня, виконком Львівської міськради вкотре розглядатиме рішення про перепоховання Миколи Кузнєцова на вимогу суду.

Микола Кузнецов – радянський диверсант-розвідник, агент НКВС, який загинув 8 березня 1944 року у селі Боратин Бродівського району на Львівщині. За однією з версій, він сам підірвав себе гранатою, за іншою – загинув у бою. Посмертно йому присвоїли звання Героя Радянського Союзу. Ексгумацію останків спецагента НКВС провели в 1959 році.








Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.