Діамантові браслети Марії-Антуанетти продали на аукціоні за понад $8 мільйонів

Аукціонний дім Christie`s на торгах 9 листопада продав рідкісну пару улюблених діамантових браслетів останньої королеви Франції Марії-Антуанетти за понад $8 мільйонів.

Про це повідомляє Forbes.

 

Аукціонний дім очікував отримати за пару браслетів $4 мільйони.

За словами історика Вінсента Мейлана, Марія-Антуанетта купила два трирядні діамантові браслети приблизно у 1776 році у свого особистого ювеліра Шарля Огюста Бемера за 250 тисяч ліврів, що сьогодні еквівалентно $4,6 мільйона.

Фахівець з ювелірних виробів аукціонного будинку Christieʼs Жан-Марк Люнель назвав той факт, що пара браслетів залишилася разом, "дивом".

Про походження браслетів свідчить запис у бухгалтерських книгах чоловіка Марії-Антуанетти, короля Людовіка XVI, які зберігаються в Національному архіві Франції у Парижі. У записах докладно розповідається, як Марія-Антуанетта позичила у короля кошти, щоб купити браслети.

Мати королеви, імператриця Марія Тереза Австрійська, згодом насварила її за браслети, написавши в листі 1776 року, що "новини з Парижа говорять мені, що ви щойно здійснили купівлю браслетів, у результаті ви виснажили свої фінанси".

Картини того періоду показують, що браслети були улюбленим аксесуаром королеви. Так, наприклад, на портреті шведського художника Адольфа Ульріка Вертмюллера 1785 року зображена Марія-Антуанетта саме в цих браслетах.

У 1791 році, коли Французька революція була в самому розпалі, Марія-Антуанетта була увʼязнена в палаці Тюїльрі. Вона таємно запакувала свої улюблені прикраси в деревʼяну скриню і контрабандою переправила їх до Австрії на зберігання в надії, що зможе повернути їх.

У жовтні 1793 року королеву стратили на гільйотині, а браслети пізніше повернули її дочці Марії Терезі Французькій, її єдиній дитині, яка вижила. Та передала браслети членам сімʼї, у колекції яких вони відтоді й зберігалися.

Деякі з дорогоцінних камінчиків французької корони опинилися на відкритому ринку після того, як французький уряд продав безліч предметів на аукціоні 1887 року — невдовзі після падіння Наполеона III, щоб перешкодити королівським родичам претендувати на коштовності.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.