Російський суд збільшив термін ув'язнення історику Дмітрієву

Петрозаводський міський суд (Росія) збільшив термін позбавлення волі голові карельського "Меморіалу", історику, досліднику сталінських репресій Юрію Дмитрієву до 15 років, повністю задовольнивши вимогу прокуратури

Весь судовий процес відбувався у закритому режимі.

 

Дослідника Великого терору, який виявив місця поховання тисяч жертв сталінських політичних репресій у Сандармосі та Червоному Бору, судять із 2018 року. Спочатку його звинуватили у насильницьких діях сексуального характеру, виготовленні порнографії, розпусних діях щодо неповнолітньої та незаконному зберіганні зброї.

На комп'ютері Дмітрієва виявили дев'ять фотографій його прийомної дочки, зроблених у віці 3, 5 та 6 років, на яких видно геніталії дитини. Дмитрієв говорить, що п'ять із дев'яти фотографій робив для лікарів, ще чотири - у відповідь на прохання дівчинки сфотографувати засмагу, коли сім'я повернулася з відпочинку.

У квітні 2018 року Петрозаводський міський суд засудив Дмитрієва на 2,5 роки обмеження волі за незаконне зберігання зброї - під час обшуку у нього було виявлено частини мисливської рушниці. Але, за звинуваченням у виготовленні дитячої порнографії був виправданий.

У ході повторного процесу Петрозаводський міський суд 22 липня 2020 року засудив Дмитрієва до трьох років і шести місяців позбавлення волі за насильницькі дії сексуального характеру щодо прийомної доньки.

У вересні 2020 року Верховний суд Карелії збільшив термін історику майже вчетверо - з 3,5 до 13 років ув'язнення.

Тепер термін збільшено до 15 років. Російський "Меморіал" вважає справу проти Дмитрієва сфабрикованою.






Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.