Біля Новгорода демонтували меморіал полякам, які загинули у сталінських концтаборах

У Новгородській області РФ знесли пам'ятники польським військовополоненим, які загинули у 1940-х роках у концтаборі НКВС.

Про це повідомив Голова ОУН Богдан Червак.

"На Московії під Новгородом демонтували меморіал полякам, які загинули у сталінських концтаборах. Акт вандалізму здійснила місцева влада. Чого мовчить міністр закордонних справ Польщі Сікорський? Де обурення поляків? Чи поляки знають тільки про Волинь?", - зауважив Богдан Червак.

Репресованих ховали у спільних могилах на місцевому цвинтарі. Там знаходиться 177 загальні могили, у яких поховано, згідно з документацією табору, 465 особи (зокрема 306 німців, 96 поляків, 32 австрійці, 30 угорців).

Неподалік цвинтаря знаходиться меморіальний комплекс, присвячений польським в'язням табору. Невідомі зруйнували його, а таблички "Пам'яті поляків" та хрест зникли. Як пишуть російські ЗМІ, у знесенні пам'ятника брали участь кілька людей, які приїхали на вантажівці. Місцеві чиновники заявили, що подали заяву до поліції, але, на думку місцевих жителів, без дозволу влади меморіал не могли зруйнувати.

У посольстві Польщі в Москві заявили, що в таборі "було вбито понад 600 польських солдатів, депортованих з Польщі до СРСР у 1944-45 роках".

"Важко не помітити, що руйнація меморіалу практично збіглася з оголошенням рішення МЗС Росії про закриття Генерального консульства Польщі у Санкт-Петербурзі. У кожній релігії цвинтар – це священне, недоторканне місце. Марія Захарова, це та сама "болісна відповідь", про яку ви говорили після закриття російського консульства в Познані?" – йдеться у заяві дипмісії. 

У Новгородській області, за словами місцевих жителів, також було знищено меморіал військовополоненим німцям в Усть-Бринкіно та ще два пам'ятники на Бобрівських горах – полоненим угорцям та інтернованим полякам.

 

Персональні повідомлення про відзначення повстанців нагородами УПА

В УПА та збройному підпіллі ОУН, що підпорядковувалися УГВР упродовж 40-х – 50-х рр. ХХ століття діяла цілісна система нагород. Персональні повідомлення про відзначення повстанців під час активної збройної боротьби зазвичай були усними, про що знаходимо інформації як у спогадах, так і в архівних кримінальних справах колишніх вояків. Проте, до нашого часу також дійшли документи, які підтверджують існування друковано-письмових персональних повідомлень про відзначення.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.