Цікаві спогади про Острогозьк залишив Михайло Токаревський - музика, український громадський діяч, член Центральної Ради УНР від УСДРП. В 1912 році він разомі з іншими членами Студентської Конференції Громад був заарештований в Києві. Під час перебування в Лук'янівській в'язниці йому повідомили, що його відправлять на заслання, в місцевість, яку вибере сам. Токаревський разом з нареченою Ніною Стопневич і друзями прибули етапом у місто Вороніж, там їм запропонували оселитись в Острогозьку, оскільки "там живуть наші хохли".

"У свиней їжа була набагато краща, поживніша, бо їх годували на експорт. У свинячому раціоні були зерно, бобове борошно, овочі, макуха і навіть молочні відходи. З усього цього ми й готували собі їжу, були задоволені що так вдало влаштувалися. Тепер не пропадем, думали ми".

"Острогожський полк - Слобідська Вороніжчина", - під такою назвою у січні 1931-го в газеті "Січ" вийшов цикл статей Петра Манченко на згадку про події 1917-1918 років на Вороніжчині. Він, як мешканець і активний діяч українського руху на Вороніжчині, добре знав історію заселення краю, і також приймав участь українському житті Воронежської громади.

Про нього не знають ані харків’яни, ані мешканці Кам’янця -Подільського, Києва, Ужгорода, що в їх містах жив і працював патріот і журналіст Аркадій Животко. Росія захоплює нашу історію, наші землі. Чому б нам не дати гарну відповідь вшануванням хоча б меморіальною дошкою Людини з крайньої межі етнічно українських земель?

"Непохитний борець і працьовник на полі громадсько-національного життя і української культури селянин з Валуйщини - Ольшанський", так характеризував Петра Федоровича в своїй праці "Подонь. Українська Вороніжчина в культурному житті України " Аркадій Животко. Тривалий час дослідники не могли дізнатися ім'я цієї видатної людини, яка була обрана членом Центральної Ради.

Наших пращурів знали чи то як Маєцьких, чи то як Маяцьких. За столипінських часів селянам масово видавали паспорти, і родину мого прадіда Прокопа Тимофійовича записали Медведєвими, як і добру половину села. Була така традиція в "тюрмі народів"...