Петро Ольшанський зі Слобожанщини: розстріляний московитами за "українофілію"

"Непохитний борець і працьовник на полі громадсько-національного життя і української культури селянин з Валуйщини - Ольшанський", так характеризував Петра Федоровича в своїй праці "Подонь. Українська Вороніжчина в культурному житті України " Аркадій Животко. Тривалий час дослідники не могли дізнатися ім'я цієї видатної людини, яка була обрана членом Центральної Ради.

 
Фото: Товариство історії Східної Слобожанщини, 2024

Текст опубліковано на Фейсбук-сторінці Слобожанщина

"Непохитний борець і працьовник на полі громадсько-національного життя і української культури селянин з Валуйщини - Ольшанський", так характеризував Петра Федоровича в своїй праці "Подонь. Українська Вороніжчина в культурному житті України " (1943) Аркадій Животко.

Тривалий час дослідники не могли  дізнатися ім'я цієї видатної людини, яка була обрана членом Центральної Ради. Випадково прийшла думка пошукати на одному з московських ресурсів за прізвищем і губернії серед учасників Першої світової війни. І ось знайшлася зачіпка. Потім знайшли Постанову з'їзду представників українського народу в Валуйському повіті на Вороніжчині від 24.10.1917 року про приєднання частини Воронежської губернії до УНР і серед підписантів є підпис "Петр Ольшанський". Таким чином дізналися ім'я і по-батькові Ольшанського.

 

У 1919 році в Кам'янець-Подільській газеті "Трудова громада" Животко в статті "Згадка " пише, що Ольшанський був розстріляний московитами за "українофілію".

Вже пізніше, в 1931 році, в рукописі "від Дону до Збруча", Животко, згадуючи своє перебування в Харкові і бажання повернутися в Острогозький повіт Вороніжчини, додому в 1918 році, пише:

"Частина Острогожчини де і було моє село [Пухово, нині Лискинський район Воронезької області] в цей час лежала на демаркаційної лінії. Гадалося, що це забезпече мені більш-менш вільне життя, а може і працю. Так гадалося. Але виявилося, не так воно було як на ділі. Демаркаційна лінія вся була під впливом моск.комуністичної влади зі всіма наслідками. До того ж, в цей час довелося переконатися як московські комуністи розправляються з кожною укр. національно свідомою людиною. Довідався в цей час про розстріл одного з моїх сопрацьовників і однодумця селянина з Валуйщини тов. Вільхівського [тут автор помилився в прізвищі через Ольшанський - Вільшанський]. ..Розстріляно на вулиці рідного села..."

Подальший текст цього спогаду додано в фото.

 
 

Важливо, що Аркадій Петрович в інших записах про розстріл згадав, що дізнався про це влітку 1918 року з харківської газети "Южный Край", що суттєво допомогло в пошуках, залишилося тільки прочитати весняні і літні номери "ЮК", але цей процес суттево загальмувала нова російсько- українська війна, і тільки нещодавно вдалося знайти замітку про події в Валуйському повіті, текст її наведу російською:

"...В Никитовке после отступления большевиков был образован комитет общественной безопасности. Советская власть усмотрела в этом "контр-революцию" и ночью явились с пулеметами и артиллерией: бросили 30 бомб и устроили Варфоломеевскую ночь , требуя выдачи членов общественного комитета. Расстреляны: бывший офицер В. М. Лихобабенко, землевладелец дворянин П. М. Агиев, гражданин П. Ф. Ольшанский и целый ряд лиц.

Передают что две роты красноармейцев отказались расстреливать Ольшанского, бывшего солдата. Убийство совершил сам организатор красной армии Бондаренко, который убил Ольшанского за его украинофобство [вочевидь, помилка,- українофільство, або малось на увазі українофобство Бондаренка]. На сходе Бондаренко бросил такую фразу: " - Доканал. Израсходовал я Ольшанского...".

Джерела:

Аркадій Животко "Подонь.Українська Вороніжчина в культурному житті України",1943р.

"Трудова Громада"( Кам'янець -Подільський), 1919 рік #128 (ДНАБ)

Постанова з'їзду українців Валуйщини - ЦДАВО України ф. 1113, оп. 1, спр. 1, арк. 74

Нотатки: ЦДАВО, ф.3560- оп.1 спр.58

"Южный Край", 16.07.1918 #74 (ДНАБ)

Олександр Алфьоров: Голова УІНП Олександр Алфьоров представив п’ять принципів роботи Інституту

Новопризначений Голова Українського інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров провів першу зустріч з колективом установи, під час якої представив своє бачення майбутніх змін та оголосив п'ять базових напрямів трансформації Інституту.

Наталя Старченко: Релігійна толерантність чи рівність конфесій?

Акт Варшавської конфедерації не містив згадки про панівне становище католицької церкви, а проголошував необхідність збереження миру між різними конфесіями та відмову від уживання сили з релігійної причини. Це й дало підставу частині істориків твердити, що в Речі Посполитій формально була проголошена рівність церков. Прийнято уважати, що вона була порушена на початку XVII століття, коли король Сигізмунд ІІІ Ваза відмовився на вимогу шляхти підтвердити Варшавську конфедерацію.

Юрій Юзич: "Треба за зброю братись". Ідентифіковано учасника бою під Крутами Михайла Баталина

Ідентифіковано ще одного учасника бою під Крутами. Добровольця студентського куреня Січових Стрільців Михайла Баталина. У січні 1918 року – учня 8-го класу 2-ї української гімназії в Києві. Досі з документів гімназії було відомо, що такий учень був. Лише прізвище та ім'я. Та припущення, що він був під Крутами разом із своїми однокласниками. А виявилось, що він ще залишив дуже докладні спогади, авторство яких не було належно ідентифікованим.

Сергій Дібров: Чому Василь Кук?

Триває громадське обговорення ініціативи про присвоєння 21 окремій механізованій бригаді почесного найменування на честь генерал-хорунжого УПА Василя Кука.