"Українці з росіянами не сходилися". Спогади про Острогозьк на Слобожанщині

Текст опубліковано на Фейсбук-сторінці Слобожанщина

Цікаві спогади про Острогозьк залишив Михайло Дмитрович Токаревський - музика, український громадський діяч, член Центральної Ради УНР від УСДРП. В 1912 році він разомі з іншими членами Студентської Конференції Громад був заарештований в Києві. Під час перебування в Лук'янівській в'язниці йому повідомили, що його відправлять на заслання, в місцевість, яку вибере сам. Умовою було, що місцевість поза Україною, не столиці імперії і не губернські центри. Токаревський разом зі своєю нареченою Ніною Стопневич і друзями, також заарештованими по справі студентської громади (Лідія Пермякова, Олесь Попов, Тетяна Котеленець, Валентін Галевич) прибули етапом у місто Вороніж, там їм запропонували оселитись в Острогозьку, оскільки "там живуть наші хохли".

Заслання вимагало щоденно відмічатися в поліцейської дільниці і не покидати межі міста. Однак, згодом вони порушували ці правила, і подорожували неподалік Острогозька: відвідали Дивногірський монастир, Шатрище, сплавляючись човном по Дону.

Михайло Дмитрович звернув увагу на національні особливості Острогозька. Він чув старовинні форми виразів з української мови. Наводить приклад: "Ой, проспалини, продрімалини" ("Ой, проспали ми, продрімали ми), "як насиписто, так і накиписто" (про борщ- "як насипала" (добре, з достатком), "так і накипіло" (зварився).

На Різдво бігають хлопці посівати та приказують: "На щастя, на здоровля, роди, Боже, жито, пшеницю і всяку паляницю..." і характерні для Острогожчини вірші:

"Горобчик летів,

Хвостиком вертів,

А ви, люди, переймайте,

По копієчці давайте"

Або

"Їв я вчора кутю з маком

Та й проказив (?) всю ніч раком,

Чого й вам желаєм,

Вас з праздничком поздоровляєм"

Або

"Христос народився

Ирод сказився,

Чого й вам желаєм,

Вас з праздничком поздоровляєм".

Одного разу парубок на прізвище Незовибатько сказав Токаревському, що назва міста Коротояк (неподалік Острогозьку) походить з перших поселенців, українських козаків, від пагорбів і уривів над Доном: "Круто як!" Цю застарілу назву, Крутояк, згадує А. П. Животко в рукописі "До питання назв міст, місцевостей та краю українських земель Вороніжчини".

Характерні взаємовідносини складались між етнічними росіянами і українцями, які становили більшість в Острогозькому повіті. Ось що про це пише Токаревський: "українці з росіянами не сходилися, господарчих операцій не вели, доньок замуж за росіян не віддавали і з росіянками не одружувалися, але жили мирно, хоч постійно одни з других насміхалися. Росіяни називали українців "підунками",бо ті говорили не "пойду", а "піду". Є низка сел, між якими многолюдністю визначається слобода Олексіївка [зараз Білгородська обл.рф] де по один бік річки живуть росіяни, а по другий українці. Молодь ніколи не ходить гуляти "по той бік річки", а поодинокі випадки що траплялися, завше кінчалися нещасливо".

Влітку в Острогозьку проходив ярмарок. Перший день ярмарку проводили росіяни. Росіянки одягали сарафани, кокошники, грала гармонь. Другий день був вже цілком українським. "Чути було тільки українську мову. Жодного росіянина на ярмарку не було... На укр. ярмарку були два лірники і одна сліпа бабуся, яка співала псальми оригінальні не тільки своєю чудовою музичною побудовою (я їх записав), а й старовинною формою слів".

В Острогозьку Михайло повінчався із Ніною Стопневич. Можливо, вінчання відбулось в церкві Різдва Богородиці, побудованої в стилі українського бароко. Активна життєва позиція підштовхнула його допомогти бібліотекарю Г. М. Яковлєву перебудувати бібліотеку, але справник (поліцейський чиновник) наказав: "нє допускать к какой-бьі то ні бьіло работе в библиотеке".

Через Г. М. Яковлєва Токаревський познайомився з дружиною і доньками видатного українського етнографа Бориса Станиславовича Познанського, який помер в Острогозьку в 1906 році на засланні за підтримку польського повстання 1863 року. В 1905 році російські чорносотенці в Старому Салтові Харківської губернії вбили сина Бориса Станиславовича. Після важкої втрати він втратив інтерес до життя і це підірвало його здоров'я.

Родина передала деякі рукописи і фотографії, зроблені Б. Познанським, зокрема фото козацької церкви в Острогозьку.

Джерела:

Щоденник - ЦДАВОУ ф.5101 оп.1 спр.2

Могила Б. Познанського в Острогозьку (фото надане М.Токаревським) – "Ілюстрована Україна" ,1913 р.,№2