Активіст Олександр "Дедді" Попов розповідає, як побудувати громадянську структуру для оперативного обміну інформацією про події на вулицях Києва. І для оперативного реагування на цю інформацію. Інтерв'ю 2006 року з архіву УП.

"...Моя дружина Ольга без вагань вiддала рiдного сина до рук провiдницi УПА. А та, своєю чергою, не побоялась понести до греко-католицької церкви дитину комуніста..."

Люди вийшли на вулицю не за власний матеріальний інтерес, а з міркувань гідності - їм було образливо, що влада насміхається з їхнього вибору і думає, що його легко можна проігнорувати. Фото, відео, документи, спогади, статті...

Наше гасло: Соборна й незалежна робітничо-селянська радянська Україна! — Але ж незалежність означає відокремлення УРСР від СРСР! — вигукнуть хором "друзі" Кремля. — Що ж тут такого жахливого? — заперечимо ми.

19 листопада 1989 року тисяча людей зустрічала в "Борисполі" труни з тілами визначних українців - дисидентів, "особо опасных государственных преступников". Про те, як це вдалося організувати, - розповідає учасник події, сам колишній політзек.

Перегорнемо окремі сторінки історії музичного колективу, життя якого не можна відділити від трагічної долі народу у минулому столітті. Від Петлюри і через еміграцію й до наших днів.

Є повідомлення, що дружину засновника УПА замордували спецслужби бандерівської ОУН. Довкола її трагічної долі розгорнувся справжній фарс, коли після війни літописці ОУН(б) почали стверджувати, що Чеслава Боровець з чоловіком не жила...

Щоб уникути випадкового кровопролиття, сторони обумовили спеціальні паролі. Для німців – "Es lebe Petlura!" ("Хай живе Петлюра!"), для повстанців УНР - "Революція! Республіка!".

Варто залишити "денаціоналізацію" цілком кваліфікованим вузьким фахівцям. А коли мова піде про історію України, то ми заслуговуємо на зважену і розумну "національну історію", яка дасть місце в собі всім мешканцям нашої землі всіх часів.

95 років тому була проголошена Західноукраїнська Народна республіка. "...Галицька звільнена Україна зі своєю столицею Львовом пересилає привіт Великій Українській Державі і престольному Києву".

Продовжуємо цикл публікацій провідних польських істориків Середньовіччя про Віденську битву 1683 року і роль українського чинника в тих подіях. Листи до королеви Марисєнькі як одне з історичних джерел.

Петро Саранчук був тричі засуджений радянської влади - за участь в УПА, зберігання націоналістичної літератури та антирадянські розмови і, врешті - за брехливим обвинуваченням - за кримінал. Разом відбув у таборах 28 років. Але не зламався і до кінця днів був іронічною людиною і ревним християнином.

"...Місцеве населення створило УПА. Якби не їхня підтримка, то нас і не було б. Місцеве населення нас годувало, давало нам одяг, розвідку. Все, що ми мали – було від пересічних українців. Без них УПА не втрималася б і півроку, а ми воювали більше десяти".

ФІФА розпочала боротьбу з радикалами на стадіонах. Під підозрою опинилися і прапори ОУН - тому що часто вони супроводжуються неонацистською символікою. Але ніхто не має права заборонити вам приносити їх на гру. Тільки женіть від себе нацистів.

...Вдосвіта шведи побачили перед собою козацький флот. Шведські фрегати відкрили вогонь, але ядра не влучали. Відчайдушною атакою козаки вдерлися на палубу і після абордажного бою захопили корабель.

Відомий російський історик, дослідник російського імперіалізму Олександр Еткінд - про три шляхи реінтеграції зруйнованих імперій, шляхи відокремлення України від колишньої метрополії та олігархів, які живуть за Тургенєвим.

Через 330 років поляки і українці вважають перемогу над Османською імперією спільною частиною своєї історії. Це тішить. Це нас єднає. Однак ми не бачимо можливості точного окреслення внеску окремих націй у цю перемогу.

"Польські солдати наказали спакувати майно - все, що поміститься на один віз. Решту покинули. Кілька днів депортовані чекали вагонів на станції Радимно. Дехто з місцевих кидався в нас камінням... А тепер у Радимно проводять "реконструкцію Волинської різанини"..."

"Історична Правда" представляє розклад пов'язаних з історією заходів, які відбудуться під час 20-го Форуму видавців у Львові. Троцький, Трипілля, Малевич, Полісся, жінка в історії, кіно в Україні, поляки, ОУН і ще багато цікавого. Думайте, читайте.

В усіх куточках найбільших імперій знали її ім’я. Мільйони жінок звертали до неї свої захопливі погляди, шукаючи натхнення і порятунку. Упродовж 30 років Анна Чиллаг була найвідомішим персонажем європейських газет.