8 липня 1917

8 липня (25 червня) 1917: Луганськ. Перший український з’їзд

"Признать зараз же Українську Центральну Раду своїм найвищім адміністративним урядом"

25 го червня ц. р. відбувся в місті Луганську повітовий з'їзд всіх волостних та сільських кооперацій, скликаний агітаційною комісією, українського т-ва „Просвіта".

На порядку дня було перше прочитання Універсала, а далі доклади історичний, економично-політичний та шкільно-просвітний.

Після звичайного привітання гостей прибувших із волостей, сіл та „Просвіт", головою „Просвіти» д. Лисенком, відкривається засідання з'їзду, вибраним головою д. Н. Стефановичем.

Д. Стефанович на початку з'їзду дає короткій звіт про працю з перших днів революції, аж до сьогодня, Укр. Центральної Ради, а дальше звертається до присутних з проханням, щоб уважно вислухали голос нашої Центральної Ради, Універсал.

Універсал читає писарь з'їзду д. Паньківський, під час коли всі гості вислухують його піднявшися з своїх місць.

„Просвіта" пропонує приняти слідуючі обмірковані нею резолюції що до Універсалу:

1) Урочисто привітать цей голос нашої найвищої на Україні власті;

2) а) Признать зараз же Українську Центральну Раду своїм найвищім адміністративним урядом, б) і звернутися негайно, до всіх урядів в повіті, т. є. до городської, земської та всіх волостних управ, як теж і кооперації, щоб вони обов'язково признали Українську Центральну Раду за найвищий адміністративний орган на українській землі;

3) Назначення податків на громадян українців, згідно з потребами Укр. Центр. Ради.

Всі присутні вітають Універсал бурними оплесками та гучним далеко-лунаючим „слава!“.

Микола Стефанович - голова першого українського повітового з’їзду у Луганську, один із засновників луганської Просвіти, співробітник повітового земства.
Микола Стефанович - голова першого українського повітового з’їзду у Луганську, один із засновників луганської Просвіти, співробітник повітового земства.

Дальше приступає з'їзд до обмірковування другої і третьої резолюції, винесених „Просвітою".

З'їзд одноголосно признає Українську Центральну Раду, як свій найвищий адміністративний уряд на українській землі. Що до третьої резолюції завязуються довгі дискусії.

Голова з'їзду д. Стефанович такої думки, що, як ми розішлем Універсал та відозви до укр. сільського населення це буде досить, щоб українське селянство розбудилося з національного сну.

Що до третьої резолюції, обміркованої „Просвітою" з'їзд так і не виносить ніякого рішучого слова, а оставляє вирішення грошевих зборів на «Просвіту» на майбутній повітовий комітет.

Після короткої перерви засідання починаються доклади. Після докладів виказується коротка дискусія по поводу програми укр. школи.

Намагаються деякі зараз випрацювати програму, але це викликає протести і питання відкладаються на слідуючий з'їзд, якій має відбутися 23-го липня ц. р.

П'яте й останнє засідання з'їзду - вибори повітового комітету, котре відкладається до слідуючого з'їзду, з тою порукою, що „Просвіта" вибере з поміж своїх, тимчасовий чисто організаційний комітет, якій би підготовив на 23-е липня з'їзд.

Тим з'їзд скінчиться. Присутні відспівують „Заповіт" Шевченка й голосним „Слава" - на честь України покидають помешкання з'їзду.

Нова рада, 1917, № 84, 9 (22) липня

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.

Винуватці Абхазької війни

Ця війна забрала життя близько 4000 людей з абхазької сторони та близько 12-15 тисяч з грузинської. Понад 300 тисяч мешканців Абхазії, переважно грузини, стали біженцями. В їх будинках зараз живуть абхази. Вони продають ці будинки громадянам Росії як свою власність. І це, здебільшого, вина трьох людей

Помилка Михайла Терещенка

Тут би йому і зрозуміти все та направити сили, а головне всі гроші, саме в цей напрямок, повернутись в Київ, поставити чітку і виграшну ставку на Україну. Але ні... він ставить все на "зеро", бажаючи отримати абсолютно повний контроль, всю імперію, вибороти для себе мрію демократичної Росії, яка настільки ж примарна, як і його віра в те, що в казино приносять успіх ставки на дати народження матері і бабусі