5 серпня (23 липня) 1917: Луганськ. Другий український з’їзд

Другий український повітовий з’їзд у Луганську відбувся 5 серпня (23 липня) 1917 р.

Дня 23-го липня 1917 р. заходами української „Просвіти" в місті Луганську (на Катеринославщині) відбувся 2-ий Український Повітовий З'їзд.

Спочатку йшли привітання. Після привітаннів презідіум з'їзду приступив до виконання точок, намічених в порядку деннім.

В порядку були доклади прочитані І. д. Вовченком (Історія України), Патериком (Про укр. мову та укр. школу) та Паньківським (Історичний очерк Катеринославщини).

Найголовніша точка цього з'їзду була вибори повітового комітету з виконавчим бюро.

До комітету входять 22 представника, з 2 волостей з 5-и „Просвіт" (з Луганського), від с.-д. партії, від залізничної Громади та два від м. Луганська. З’їзд тут-же дає сьому комітетові наказ, щоби він взявся негайно за українізацію повіту, орудуючись циркулярами Укр. Цент. Ради.

Виконавче бюро комітету ухвалює тут-же скликати з'їзди що місяця, поки праця не піде своїм шляхом. Доклади ідуть досить успішно, особливо „Про укр. мову та укр. школу", після якого відбулася жива дискусія про українізацію школи. Вирішено віддати це питання для розвязання комітетові.

Нова рада, 1917, № 102, 1 серпня.

Українська культура у листівках і платівках діаспори

Українська листівка як засіб комунікації в українській повоєнній діаспорі представляє не тільки унікальне мистецьке явище, а як на мене, і мовну, лінгвістичну цінність. У час повоєнного тоталітаризму поштівки та музичні диски з українською музикою перетворилися на засіб підтримки рідних та близьких, як на поселеннях так і в Україні.

Останні форпости “русского міра” на Одещині

Останнім часом Україна завдяки наполегливій праці істориків, публіцистів, журналістів і блогерів розбірливіше дивиться на власну минувшину. Тепер без особливих зусиль середньостатистичний школяр “на пальцях” може пояснити, що Чорне море не копали древні “укри”, українську мову не вигадували в “австро-угорському генштабі”, Ленін не те, щоби не “зробив Україну”, а й узагалі тут ніколи не бував. І, найголовніше, як виявилося, не сучасні українські можновладці “переписують історію”. Її переписали радянські історики-фантасти, а нині їхню справу продовжують російські неоімперські пропагандисти.

Харківські адреси Миколи Міхновського

Де мешкав і працював Микола Міхновський у Харкові? Це важливе питання для належного вшанування пам’яті основоположника української незалежності (самостійності) досі належним чином не досліджене. В Харкові, зокрема, дотепер немає йому пам’ятника.

Молоде життя Євгена Побігущого-Рена

Незважаючи на польську займанщину, українське життя в Коломиї, зглядно у молоді, дуже активне і рухливе. Діють у місті два українські покоління – батьки молодих людей, і вони самі – нове покоління українських патріотів. Оці "молоді" страждають від програної боротьби батьків, їхнього сидіння і квиління про те, що треба змиритися з фактичним станом. Натомість молоді час від часу все голосніше ставлять своїм завданням визволення рідної землі від окупантів і загарбників, особливо ті, що вже воювали за Україну