12 липня (29 червня) 1917: Станція Ханженково на Донщині

У Ханженковому у 1917 р. діяла Українська робітнича громада

29-го червня с. р. тут була закладена "Українська Робітнича Громада". Завдання громади — обʼєднати всіх робітників Українців місцевих шахт, котрих є тут більш 2000 чоловік.

Обрали презідіум "громади" — головою тов. Івана Чижа, товаришем голови Тита Базилевича, писарем Виктора Конотопа і скарбником Хому Бутенка.

7-го липня на загальне зібрання "Української Робітн. Громади" зібралось більш 200 робітників. Рішили обʼєднатися з Овдіївською та Макеївською громадами і послати привітання Всеукраїнському з'їзді у Київї.

Доручено т. Конотопу Виктору зʼїздити у Харьків ознайомитися з діяльністю Харьківських українських організацій, купити літератури для книгозбірні громади, національний та червоний прапори, патрети Шевченка і инш.

Презідіум рішив вітати Універсал Центральної Української Ради, що обʼєднує всю організовану революційну Українську демократію і висловлює непохітну волю сеї демократії.

"Визнаємо Українську Центральну Раду революційним парламентом України. Вітаємо від щирого серця Український Генеральний Секретаріат і голову його т. Винниченка".

Робітнича газета, 1917, № 88, 19 липня (1 серпня), С. 4.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Іспанські діти" в срср. Повернення на батьківщину… через підписку кдб

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку справ на колишніх "іспанських дітей", вивезених у 1937–1938 роках з Іспанії до срср для порятунку від війни. Справи датовані серединою 1950-х років, коли вони за репатріацією поверталися на батьківщину. Незадовго до виїзду з багатьма такими уже дорослими юнаками і дівчатами зустрічалися працівники кдб, встановлювали оперативний контакт, схиляли до співпраці, навчали азам нелегальної роботи за кордоном, давали завдання і платили гроші.