1 листопада 1918

1 листопада 1918: Кров

Події в Галичині пішли прискореним темпом. Полилась кров, зайшли бої... Тепер треба тільки побажати, щоби справа дійшла до кінця з найменшим числом жертв.

Події в Галичині пішли таким прискореним темпом, який може бути навдивовину навіть для нашого взагалі гарячкового часу.

Поллялась кров, зайшли бої... Напастницька тактика польських анексіонистів дала таки свої плоди. І от маємо вже те, що вона насівала...

Для Галичини східньої, залюдненої українським народом, справа самостійного порядкування у себе дома власними ділами — то справді питання життя чи смерти.

Століттями проводять українці за це боротьбу і от напередодні здійснення їхніх надій — падає кордон між Галичиною та Польщею.

Погроза цілого життя готова зробитись фактом. І люде схопились за зброю. Полилася кров.

Важко говорити спокійно перед лицем таких подій, особливо маючи на увазі ту систематичну провокацію, яка здавна йшла з польських кругів, а останніми днями набрала гомеричного масштабу.

Кликати тепер до тихомирного розмежування — пізно вже. Сталось те, що мусіло статися, коли виходять і запановують над усим непогамовані заборчі апетити.

І тепер треба тільки побажати, щоб справедливе діло неминучої самооборони дійшло до щасливого кіпця і з найменшим числом жертв.

Нова рада. — 1918. — 6 листопада (24 жовтня).

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.