19 квітня 1917

19 (6) квітня 1917: Всеукраїнський національний зʼїзд

Чорноморські матроси-українці наказали мені заявити першому вільному українському з'їзду, що волю України чорноморський флот буде захищати активно

Вчора в помешканні Купецького зібрання розпочався перший український національний зʼїзд представників політичних, культурних, професіональних, робітничих, селянських, військових та инших організацій на Україні, які приймають домагання широкої національно-територіяльної автономії України і всеї повноти політичного і культурного українського життя.

На зʼїзд прибуло коло 1000 делегатів від усяких організацій усієї Соборної України.

Зʼїзд відкрив проф. М.С.Грушевський промовою про завдання цього першого вільного всеукраїнського з'їзду, який має виявити гадку українського народу що до праці Центральної Української Ради в справі дальшого напряму роботи над утворенням ладу Вільної Української Землі.

Зазначуючи далі, що увесь український народ обіймає велика радість з приводу визволення від панського гніту, професор пропонує пригадати вдячністю тих працьовників-українців, що брали участь в повстанні війська та робітників, і повідомляє з'їзд, що від українського війська з Петрограда на з'їзд прибули два представники.

При цих словах всі встають "заля дрожить од грому оплесків та криків "Слава..."

М.С.Грушевський пропонує делегатів Петроградського українського війська — Овдіенка та Гайдая обрати за товаришів голови. Всіх охоплює і надзвичайно врочистий настрій. Знов крики "слава" й оплески.

Гайдай і Овдієнко виходять на кафедру. Члени конгресу витають представників славного революційного війська оплесками кілька хвилин.

М.С.Грушевський далі заявляє що від ушанування борців за волю України, гадка йде до тих, що за цю волю загинули, вполягли кістьми в вʼязницях.

Всі участники з'їзду, як один встають. В залі панує надзвичайна тиша. Потім співають "Вічну памʼять".

По скінченню співу збори приступають до виборів президіуму зʼїзду.

По пропозиції М.С.Грушевського на голову вибирається нащадок козацький представник Кубані Д.С.Єрастов, за товаришів голови: представники Петроградського українського війська Овдієнко і Гайдай, представники Київського українського війська полк. Глинський та салдат Колос, від селянства С.Єфремов і Х.Барановський, від робітників В.Винниченко, від української интелігенції О.І.Левицький і Ф.Р.Штейнгель, від українського духовенства О.Погорілко, від чорноморського флоту матрос панцирника "Синоп" Пелишенко.

Всіх обранців зʼїзд зустрів окликами "Слава".

Матрос Пелишенко, дякуючи за обрання, виступив з привітанням від чорноморців і сказав: „Чорноморські матроси-українці наказали мені заявити першому вільному українському з'їзду, що волю України чорноморський флот буде захищати активно".

Слова Пелишенка були вкриті гучними оплесками і окриками „Слава матросам-чорноморцям!..

Почесним головою з'їзду обрано М. Грушевського.

Робота з'їзду почалась рефератом Д. Дорошенка — "Державне право і федеративні змагання на Україні".

Зазначивши, що таке державне право та який буває устрій, референт спиняється на автономному ладу і докладно росказує про ту велику боротьбу та змагання за автономію України, яку на протязі 263 років провадили українські політичні діячі.

О. Я. Шульгин в своїй промові про „Федералізм та домагання демократичної Російської Республіки" дуже широко та докладно росповів про устрій федеративних держав усього світу і дійшов до висновку, що для справжнього щастя і добробуту всіх народів, що населяють Росію, вона повинна бути федеративною демократичною республікою, в якій український нарід, як і инші національності, матиме повне право творити свої справи державні і культурні; самостійно, автономно.

Перші Збори всеукраїнського національного зʼїзду закінчились в 4 год. дня.

Нова рада, 1917, № 8

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.