8 серпня 1917

8 серпня (26 липня) 1917: Результати розслідування справи Богданівців

8 серпня (26 липня) полк імені Богдана Хмельницького відʼїжджав на фронт. При відправленні потяга з богданівцями сталась перестрілка.

Слідча комісія в справі розстрілу ешелону богданівців закінчила слідство і зробила таку постанову:

1) при відправці 26 го липня цього року, підполковник Васильківський та начальники ешелонів, котрі доглядали за відправкою салдатів. допустили, що деякі вояки тут же на ст. Київ II напились і стріляли догори та навскіс, у-гору з нахилом у 45 градусів;

2) слідство не має доказів, що перший або другий ешелон стріляв у караульне помешкання кірасірського ескадрона на ст. Київ І Пасажирський, або на вокзал та на людей коло вокзала;

Прапор полку імені Богдана Хмельницького
Прапор полку імені Богдана Хмельницького

3) коли другий ешелон проходив коло пасажирської станції Київ пасажирський, то командір кірасірського ескадрона штабс-ротмістр Вік наказав розпочати стрілянину по ешелонові, а в наслідок того було убито 31, поранено 8 богданівців;

4) слідчій комісії не вдалось вияснити, хто з військового київського начальства дав приказ командірові кірасірського полка вислати на ст. Пост-Волинський другий ескадрон кірасірів та заарештувати 1 ешелон богданівців, одібравши в його зброю;

5) на Посту Волинському окремі салдати-богданівці одмовились віддати кірасірам зброю і стали на них стріляти;

6) після роззброєння богданівців, окремі кірасіри грубо поводилися з деякими офіцерами богданівцями і з салдатами; при тім де-яких побили прикладами, а одного салдата лехко поранили шаблею в праву лопатку;

7) прапорщика Гладкого кірасіри побили, хоч і знали, що він офіцер;

8) перед одправкою полка, богданівців де які особи підмовляли на те, щоб він лишився в Київі, а кірасірів та донців щоб відправити на фронт; та ця відмова не знайшла у великої більшости спочуття; слідство теж не встановило, щоб друкована відозва "Вільні козацькі думки" викликала події 26 липня.

9) слідство не добуло данних для того, щоб ті постріли, які дехто з свідків чув від час проходу ешелона, в різних кутках города і від Соломенки, та Батиєвої гори, Кадетської стінки тощо, мали якесь відношення до проїзду ешелона богданівців, і через те комісія вважає, що ці постріли були випадкові, такі як в останній час трапляються часто.

Похорони загиблих богданівців 12 серпня (30 липня) 1917 року
Похорони загиблих богданівців 12 серпня (30 липня) 1917 року

Оцінюючи юридично, всі данні, установлені попереднім слідством, комісія вважає:

1. що в поводженню подп. Васильківського і начальників першого та другого ешелона богданівців (через те, що вони допустили піяцтво між салдатами ешелонів, не припинили стрілянину), є ознаки бездіяльности власти; за се їх обвинувачується по ст. 142 кн. 22 Св. В. П. 1869 р. вид. 4.

II. що солдати-богданівці обох ешелонів, котрі, бувши п'яними, без толку стріляли на товарній ставці; та під час проїзду ешелонів поуз город і пасажирську станцію, — винні по 2 ч. 192 ст. ХХІІ кн. С. В. П. 1869 р. вид. 4.

ІІІ. Що штабс-ротмістр кірасірського полку Вік, котрий приказав стріляти по ешелонові богданівців, винен в перебільшенню влади, то б то в злочинстві, яке зазначено в 141 ст. XXІІ кв. С. В. П. 1869 р. вид. 4.

IV. Що кірасір Прокопенко, котрий ударив прапорщика Гладкого, винен по 98 ст. Св.В.П. 1869 р. вид. 4.

V. Що окремі салдати богданівці, котрі відмовились віддати зброю і стріляли на кірасірів винні по 110 ст. XXII кн. Св. В. П. 1869 р.

Вважаючи на те: 1) що справа по ст. 110 припиняється, через те, що винних не знайдено, 2) що справи начальників з полку богданівців, штабс-ротмістра Віка та кірасіра Прокопенка, нічим між собою не звязані, що се зовсім окремі справи і 3) що обвинувачення салдатів-богданівців по 2 ч. 192 ст. теж не має звьязку з иншими згаданими справами і підлягає, крім того полковому судові, — слідча комісія згідно з 348 ст. 24 кн. Св. В. П. постановила: подати цю справу главнокомандуючому арміями Південно-Західного фронту для розділу: одну для дальшого законного ведення відповідними військовими слідчими, до полкового суду, а другу справу для припинення — в Київський Військовий Окружний суд.

Газета Гадяцького земства, 1917, № 90, 14 вересня, С. 1-2.

Теми

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.