Наказ Берії та Жукова про виселення всіх українців у "віддалені краї Союзу РСР" у червні 1944 року не був виконаний через велику кількість депортованих (понад 27 мільйонів) та через страх перед можливим масовим переходом червоноармійців у лави УПА.

Ідеологема "Велика Вітчизняна війна" була і залишається "священною коровою" радянського патріотизму. На цьому патріотизмі будує свою історичну легітимність сучасна влада Росії i Білорусі. А віднедавна - і України.

Що ви знаєте про війну - ви, хто розкладає свої політичні пасьянси в надії розіграти "єврейське питання"? Наше покоління дотепер пожинає плоди трагедії 70-річної давності, яка не оминула нікого. Нікого! Навіть, якщо ти не мав жодного стосунку до воєнних дій. Як мої діди, наприклад...

Коли до 22 червня хтось вкотре збирається у "хрестовий" похід під червоними знаменами на Західну Україну, хай краще приїде в Дем'янів Лаз чи Пшеничники і на власні очі побачить, що чинили енкаведисти в той час, як радянська армія звільняла Європу.

Мій дід був окупантом, і бабуся була окупанткою, і трирічна мама... А далі - все як у всіх. У казках теж бувають удови з двума дітьми. В цій казці їх були тисячі... А вночі за моїм татом прийшли бандерівці. (рос.)

Раз напоровся на засаду Армії Крайової. - А, бандеровєц! - і поставили до стінки. От тут-то й придалась татові його наука в школі на уроці Закону Божого під час негоди.

Казали, що в німців броньовані мотоцикли, тому стріляти в них забороняли. І от батько побачив, як їдуть двоє мотоциклістів по галявині, як на блюдечку. Вистрелив із кулемета - і їх пробило, як решето. За це його ледь не розстріляли.

В Мюнхені уклали новий "пакт Молотова-Ріббентропа", переклавши частку відповідальності за скоєне німцями на Івана Дем'янюка, щоб потім звинувачувати українців у "колабораціонізмі". Тепер Дем'янюк помер.

Чергова річниця депортації: Берiя добре розумiв бажання Сталіна, й усе зробив блискавично. У "столипiнськi" вагони завантажили 180014 громадян (насправдi набагато бiльше), з них абсолютна бiльшiсть - малi дiти та старi. Ідеологія визвольного руху - знати правду, говорити правду, вимагати повернення на батькiвщину.

"Маленька людина" завжди винна в усьому в очах влади. Ми також виявилися винуватими через те, що залишилися в Києві і здалися на милість переможців. На вулицях почалися антирадянські вакханалії, їх проводили колишні радянські люди...

У нас не є можливим великий спільний міф перемоги. Від 1914 до 1945 тут насильницькою смертю загинули кожен другий чоловік і кожна четверта жінка. Українцям варто не "святкувати" перемогу. Достойніше і чесніше було б ушанувати пам'ять численних жертв.

Уся ця так звана "війна українців з українцями" почалася і тривала не з вини українців, з якої б сторони вони не стояли. Українці вбивали самі себе, перебуваючи в складі іноземних армій - російської, радянської, німецької, австрійської, польської...

Моя мама мала носа з горбочком, як Роза, і сказала німцю, що це її сестра. Німецький офіцер нічого не сказав. Але одного разу він прибіг до нас дуже схвильований. Відчайдушно жестикулював й волав, вказуючи на Розу: "Гестапо! Гестапо! Юде! Ховать юде!".

"Аж тоді, 18 грудня 1943 року, через два з гаком місяці після призову і після участі в боях, батька було приведено до присяги. А його загиблі побратими, виходить, такої честі удостоєні не були, і Родіна залишилася їм нічим не зобов'язаною..." Із родинних спогадів про форсування Дніпра.

Після повернення в СРСР остарбайтерів у радянському фільтраційному таборі чотири місяці мучили питаннями: "Чому виїхав?" "Чому працював у домі у німців?", "Чому не вчинив спроби втечі?", "Чому не надав перевагу самогубству?" (рос.)

Націоналіст Йосип Пилипчак. Вояк УПА. 10 років таборів та 5 років заслання. Без права повернення на рідну землю. Його пам'ятають.

Помер Василь Кононов - канонічна фігура епохи путінського неосоветізму, ікона російських патріотів. Закінчений червоний бандит-терорист, чиє ім'я Москва перетворила на знаряддя боротьби з ненависними балтійськими демократіями (рос.).

Кажуть, що "Вітчизняна" війна характеризується "небывалым гражданским единением общества для изгнания захватчиков со своей земли". Давайте глянемо на конкретному прикладі - чи було таке "єдінєніє" в Україні?

Задекларований процес відновлення історичної правди перетворився на тиражування пропагандистських сюжетів, які часто-густо не мають нічого спільного із реальними подіями. Фактично, ми маємо радянську історію із зворотнім знаком. І певна частина нашого суспільства по-справжньому бажає бути одуреною.

"Мене брали всі "свої", хоча б один НКВДист був присутній", - згадувала бабуся. Довелося їй відпахати 10 років на лісоповалі в Красноярському краї, та ще й рік попрацювати на будівництві: пустеля Гобі, 40 градусів морозу, крижаний вітер. Дали кірки і наказали рити собі землянки. Жесть, одним словом.