Сьогодні у Харкові презентують книгу про визволення міста в 1943-му

Сьогодні у Харкові відбудеться презентація нового видання - добірки унікальних документів "Харків. Звільнений назавжди. Серпень 1943-го: Документи і матеріали".

Автори-упорядники: Валерій Вохмянин, Андрій Парамонов, Олександр Подопригора.

Книга присвячена ходу і проблемам Бєлгородсько-Харківської наступальної операції Червоної Армії (3-23 серпня 1943) - одній із найбільш відомих і досі недостатньо вивчених битв Другої світової та Великої Вітчизняної воєн, відомої також як "Четверта Битва за Харків".

Книга присвячена подіям, що привели не тільки до звільнення другого за величиною міста України, але й до початку повного і остаточного вигнання гітлерівських загарбників з окупованих територій СРСР.

Міфи та стереотипи, жорстока правда і забуті факти кривавої і самовідданої боротьби, що палахкотіла на Сході України влітку 1943 року.

- Чому нащадки покоління переможців і сьогодні, 70 років по тому, не знають усю правду про звільнення свого міста та області?

- Що і чому залишилося за рамками офіційної історії воєн, історії Харкова та історії краю? Про що мовчать мемуари радянських полководців?

- Яка справжня ціна визволення Харкова і чому околиці міста усіяні сотнями братських могил радянських воїнів, полеглих в лютих боях літа 1943-го?

- Коли Харків був повністю звільнений від загарбників - 23 серпня або пізніше?

- Що відбувалося в місті і навколо нього після 23 серпня 1943?

- Чи у вірний день Харківська область відзначає дату свого звільнення?

Час і місце заходу: 20 серпня 2013 року, 18:00. Харків, незалежний культурний центр "INDIE" (вул. Чернишевського, 4/6, біля площі Поезії.

В об'ємній вступній статті і солідному блоці документів (багато з яких унікальні і публікуються вперше) автори пропонують читачеві досліджувати й осмислити реалії переломного етапу Другої світової війни, дізнатися про події, що відбувалися ДО і ПІСЛЯ взяття радянськими військами Харкова, розповідають сувору, а часом і "незручну" правду про найважчі дні міста.

Подробиці боїв за визволення Харкова представлені в документах Ставки Верховного Головного Командування Червоної Армії, штабу Степового фронту, 5-ї гвардійської танкової та інших радянських армій, танкових і механізованих корпусів, бригад і полків.

Більшості сучасних харківських істориків ці документи просто невідомі, наголошують автори.

Вперше представлена ​​добірка німецьких документів 22-23 серпня 1943: донесення штабу 8-ї німецької армії, 11-го армійського корпусу вермахту та дивізії СС "Дас Райх".

Видання адресоване широкому колу фахівців і зацікавить усіх, кому не байдужа історія Другої світової та Великої Вітчизняної воєн, історія України, Харкова і Харківської області.

Подивитися трансляцію подію наживо можна буде на ФБ-сторінці центру INDIE.

Дивіться також на ІП текст одного з авторів книги про Третю битву за Харків

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.

Винуватці Абхазької війни

Ця війна забрала життя близько 4000 людей з абхазької сторони та близько 12-15 тисяч з грузинської. Понад 300 тисяч мешканців Абхазії, переважно грузини, стали біженцями. В їх будинках зараз живуть абхази. Вони продають ці будинки громадянам Росії як свою власність. І це, здебільшого, вина трьох людей

Помилка Михайла Терещенка

Тут би йому і зрозуміти все та направити сили, а головне всі гроші, саме в цей напрямок, повернутись в Київ, поставити чітку і виграшну ставку на Україну. Але ні... він ставить все на "зеро", бажаючи отримати абсолютно повний контроль, всю імперію, вибороти для себе мрію демократичної Росії, яка настільки ж примарна, як і його віра в те, що в казино приносять успіх ставки на дати народження матері і бабусі