Українське посольство назвало ліквідацію вулиці Коциловського у Перемишлі "поспішним та необачним" рішенням

Посольство України в Польщі прокоментувало рішення міської ради Перемишля про приєднання вулиці єпископа УГКЦ Йосафата Коциловського до прилеглої вулиці Івана Снігурського

Повідомлення з'явилося на сторінці посольства у Facebook.

 

Рішення влади Перемишля українські дипломати назвали "поспішним та необачним".

"Маніпулювання авторів резолюції аргументами, вирваними з контексту, небажання почути польських громадян української національності - рівноправних жителів Перемишля, цього разу, на жаль, перемогли.

Зазіхання на добре ім'я Блаженного, а відтак на рішення Католицької Церкви та св. Івана Павла ІІ, який у 2001 році проголосив єпископа Йосафата Блаженним, є безпрецедентним явищем у Польщі і не може бути виправдане!", - заначили у посольстві.

Крім того, як повідомляє прес-служба львівської мерії, міський голова Львова Андрій Садовий відкритим листом звернувся до Президента Перемишля Войцеха Бакуна із занепокоєнням щодо перейменування.

В листі йдеться про те, що для громади Львова наявність в партнерському місті Перемишлі вулиці імені Єпископа Коциловського є важливою запорукою дружніх відносин між Львовом та Перемишлем. 

"Наполегливо звертаюся до вас, пане Президенте, повернути назву вулиці єпископа Йосафата Коциловського та сподіваюся, що замах на пам'ять блаженного Йосафата Коциловського — це лише прикре непорозуміння, виправлення якого сприятиме подальшим хорошим стосункам Львова та Перемишля", — зазначає у листі Садовий.

Нагадаємо, рішення про скасування назви вулиці було прийнято 28 листопада. Ініціатива належала місцевим правим політикам. Вони пояснювали таке рішення нібито нелояльністю Коциловського по польської держави та співпрацею з нацистами.

Довідка. Йосафат Коциловський (1876-1947) — священик, доктор філософії і теології, професор, єпископ Перемишльської єпархії УГКЦ (1917-1947). Після Другої світової війни арештований радянською владою, помер у Лук'янівській тюрмі. 

24 квітня 2001 р. у присутності Папи Івана Павла ІІ у Ватикані відбулося проголошення декрету мучеництва єпископа Йосафата Коциловського. Обряд беатифікації відбувся 27 червня 2001 р. у Львові під час Святої Літургії у візантійському обряді за участі Івана Павла ІІ.

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.

Винуватці Абхазької війни

Ця війна забрала життя близько 4000 людей з абхазької сторони та близько 12-15 тисяч з грузинської. Понад 300 тисяч мешканців Абхазії, переважно грузини, стали біженцями. В їх будинках зараз живуть абхази. Вони продають ці будинки громадянам Росії як свою власність. І це, здебільшого, вина трьох людей

Помилка Михайла Терещенка

Тут би йому і зрозуміти все та направити сили, а головне всі гроші, саме в цей напрямок, повернутись в Київ, поставити чітку і виграшну ставку на Україну. Але ні... він ставить все на "зеро", бажаючи отримати абсолютно повний контроль, всю імперію, вибороти для себе мрію демократичної Росії, яка настільки ж примарна, як і його віра в те, що в казино приносять успіх ставки на дати народження матері і бабусі