Спецпроект

АНОНС: У Львові відкриється виставка "Тріумф людини. Мешканці України у нацистських концтаборах"

27 січня 2020 року виповнюється 75 років з того дня, коли танк, керований українцем Ігорем Побірченком, протаранив ворота найбільшого і найстрашнішого концтабору Третього Райху – Аушвіцу.

Сьогодні цей день вшановується, як Міжнародний День пам'яті жертв Голокосту, йдеться у повідомленні організаторів у Facebook.

 

Втім, серед невільників Аушвіцу – як і серед в'язнів інших нацистських концтаборів були тисячі українців. Вони потрапляли сюди за те, що боролися проти нацизму – як члени підпілля ОУН і як вояки радянської армії, за те, що втікали з нацистської каторги, за те, що допомагали рятуватися євреям, за те, що просто були...

Кілька років тому група дослідників зібрала історії кільканадцяти тих, хто пройшов пекло нацистських концтаборів та розповіла їх у виставці "Тріумф людини: мешканці України, які пройшли нацистські концтабори".

Деякі історії вражають трагізмом, деякі – безприкладною сміливістю. Не всі герої дожили до наших днів, але ви можете про них прочитати на стендах виставки, яка експонуватиметься у музеї "Тюрма на Лонцького".


Час: 28 січня, вівторок, 16.00


Місце: Національний музей жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького", вул. С. Бандери, 1, м. Львів

Мюнхенський договір 1938: зрада напередодні війни

Годинник на празькому головному вокзалі, пойменованого на честь Вудро Вілсона, показував третю годину дня. З щойно прибулого потягу на перон вийшов високий акуратно вдягнений чоловік поважного віку – колишній міністр торгівлі Великобританії, а нині просто лорд Уолтер Ранcімен. Надворі було третє серпня 1938 року. Лорд Ранcімен прибув в Прагу із непростим завданням – переконати президента Чехословаччини Едварда Бенеша віддати прикордонні області своєї країни німецькому Райху.

Кацапізація Донбасу

"Портрет царя й цариці висів в хаті поруч з образом Бога й різних святих. Дітям то говорило — що цар, — це такий же святий, як інші святі. Коли на час закінчення школи дістав я якось до рук "Кобзаря", то його мова здавалася мені чимось у роді тієї мови, що нею писаний псалтир, тобто церковно-слов'янщини. Я вже й дома говорив "по-русски" й мої рідні були вдоволені, гордилися, що їх Саша говорить "по-панському". Ту ж Комишуваську школу й з тими ж всіма наслідками виходив і мій товариш по ній Микита Шаповалов. І в його прізвищі по тій же причині, що й у моїм теліпався русифікаційний хвостик "ов""

Європейська орієнтація Симона Петлюри

Долаючи навалу збройних сил Російської Федерації, українське суспільство одночасно розгорнуло масштабну роботу по знищенню «русского мира» в найменуваннях міст, площ, вулиць. Та не слід забувати, що Росія не тільки нав’язувала нам свої цінності, у тому числі в топоніміці, але й деформувала національну пам’ять українського народу. Особливо багато грязюки наліплено на постать публіциста, державотворця, воєначальника, мислителя Симона Петлюри

Український вояк, який врятував десятки євреїв

Круглий сирота з Лемківщини. У 17 років, неповнолітнім, пішов воювати за Україну в складі Українських Січових Стрільців. Здобув дві вищі освіти в Празі. Став успішним бізнесменом в міжвоєнній Галичині. Для врятування євреїв створив окремий бізнес і рятував їх у промисловому масштабі. За що був, врешті решт, покараний нацистами. З Німеччини до США, його – вже немічного – витягнули вдячні євреї. Звати його Олекса Кривов'яза. Латинкою прізвище писав, як Krywowiaza